6 июля 2011 г.

Кейс: Фатальний провал

Попенко Юрій Тарасович – директор компанії «ДокМарк».

Юдіна Лариса Іванівна – HR-фахівець.

Чартинський Віктор Васильович – керівник відділу реклами.

Люпик Уляна – головний спеціаліст відділу реклами.

Система функціонування компанії побудована таким чином, що від кожного співробітника залежить її успіх або ж поразка. Добре це чи погано – залежить від конкретного випадку…

Звісно, можна покласти відповідальність на одного працівника, але чи буде у такому разі робота решти ефективною? Сьогодні заохочується не індивідуалізм, а командний успіх. Навіть на співбесідах HR-менеджери навмисне проводять тестування, щоб перевірити, чи «впишеться» новачок у команду, чи здатен на групове мислення, чи готовий відкрито ділитися своїм досвідом та ідеями, чи схильний до компромісів для прийняття спільних рішень.

Вважаєте, що в команді немає місця професіональному розвитку та лідерству? Але ж її результати та успіхи залежать саме від кваліфікації кожного члена, з’являється можливість вчитися у колег та надихати своїм прикладом колектив.

Що робити у ситуації, коли хтось один робить фатальну помилку? От тоді летять голови усіх причетних. Це наче у футболі: гол не забив один гравець, а в лузерах опинилася уся команда.

У компанії «ДокМарк» нещодавно трапився подібний форс-мажор – от тільки у командній роботі були зацікавлені далеко не всі учасники інциденту.

Увесь офіс чув, як керівник відділу реклами Віктор Чартинський давав прочуханки своїй підлеглій Люпик Уляні. Ось тільки за що?..

– Вікторе Васильовичу, дозвольте я все поясню… – намагалася вставити хоч слово у гнівну тираду начальника Уляна.

– Я і так знаю, що ви скажете! Я довірив вам керувати практично цілим проектом, а ви наче навмисне зробили усе, щоб провалити нашу спільну місію! – репетував керівник.

– Зрештою, на ваших плечах лежало керівництво цією роботою! А ви скинули усе на мене, усвідомлюючи, що я не маю достатньо досвіду, аби очолювати такі серйозні проекти. Що маєте, те маєте! – захищалася Уляна.

– Дорогенька, це називається – «делегувати повноваження»! Звична практика великих компаній. Якщо ви чогось не знали чи не розуміли, то достатньо було набрати мій номер! Невже не можна було порадитись? – продовжував гнути свою лінію Віктор Васильович.

– А хіба до вас можна додзвонитися чи «виловити» у стінах офісу? Ще кілька днів назад я думала, що все йде по плану, була впевнена у правильності своїх дій… Якби ви приймали участь у проекті, то він би «не прогорів»! – відповіла дівчина.

– Ми довго з вами можемо сперечатися, але попереджаю одразу, що за наслідки відповідати будете ви особисто! Звільняти усіх п’ятьох причетних, а тим паче мене, директор не буде. Тому раджу не виправдовуватися своєю недосвідченістю, – уїдливо сказав Віктор Васильович та демонстративно вказав на двері підлеглій, завершивши тим самим дискусію.

* * *

Розмова продовжилася вже у стінах директорського кабінету в присутності HR-фахівця, яка мала допомогти розсудити конфліктуючі сторони.

– Шановні, думаю, ви розумієте, що цей несподіваний провал завдав нам суттєвих матеріальних збитків! А от хто винен – це ще належить з’ясувати, – розпочав директор Юрій Тарасович. – Отже, виправте мене, якщо я помиляюсь: по-перше, керівником проекту був призначений Чартинський; по-друге, у контракті чітко вказані його функціональні обов’язки, зокрема, управління і контроль над підлеглими свого відділу; по-третє, право підпису усіх документів, пов’язаних із «погорілою» справою, є лише у Чартинського; по-четверте… Ларисо Іванівно, може вам є що додати?.. – запитав директор.

– Не відмовлюсь від такого задоволення. Скажу навіть більше, що саме підпис Чартинського стоїть на договорі із компанією-замовником, яка із партнера вмить перетворилася на потенційного позивача, – доповнилаHR-фахівець.

– Я не маю змоги контролювати кожен крок своїх підлеглих, а Уляна – головний спеціаліст відділу реклами. А от її непрофесіоналізм в першу чергу не помітили ви, Ларисо Іванівно, ще на співбесіді. А мені вже довелося працювати з тим матеріалом, який ви знайшли… От і обпікся! – намагався «перевести стрілки» непутящий керівник.

Перш ніж знімати з себе відповідальність, знайдіть, на кого її перекласти, бажано законним шляхом. У вашому випадку варіанти відсутні! – перекреслила усі виправдання HR .

– Я не збираюсь ні за що відповідати і не заплачу жодної копійки компенсації збитків. Навіть думки такої не було – навмисне зірвати проект, – захищав свій гаманець, а заразом і свою репутацію, керівник відділу реклами.

– Недбалість часом набагато гірше, аніж недобрі наміри, – почав філософствувати директор. – Чомусь я не віддаю управління компанією у твої руки, а міг би! Не сумніваюсь у твоєму професіоналізмі, але «своє» нізащо не віддам, навіть у тимчасове користування! Одне із правил делегування: приймати на себе відповідальність за всі рішення, які підлеглі зробили відповідно до переданих їм повноважень.

– Думаю, не варто зараз читати нотації та розглядати моральний аспект цієї історії. Документи є, посадові обов’язки прописані, а отже вина майже доведена, – самовпевнено сказала Лариса Іванівна. – Максимум, що загрожує Уляні – це догана, а ви будете відповідати по повній програмі.

– Складно буде довести, що я нібито незаконно скинув свої обов’язки на підлеглу, що саме мої дії стали причиною матеріальних збитків підприємства. Я керував командою так, як вважав за потрібне, але втрутився людський фактор… – почав виправдовуватися Віктор Васильович.

– Досить, ви краще подумайте, як виправити ситуацію. Можливо, вдасться поновити контракт. Але, велике прохання, спробуйте це зробити без сторонньої допомоги, – завершив розмову директор, змінивши гнів на милість.

Підготувала

Тетяна Вареник

1. Хто у даній ситуації має нести відповідальність за зірваний проект? За чий рахунок роботодавець може компенсувати свої збитки?

2. Чи мав право керівник відділу реклами Віктор Васильович Чартинський делегувати свої повноваження підлеглій Люпик Уляні, маючи контракт із чітко прописаними посадовими обов’язками?

3. Яким чином необхідно було документально оформити делегування завдань підлеглій Уляні (опишіть варіанти)?

4. Чи регулює закон недбале ставлення до своїх посадових обов’язків? Чи можна звільнити працівника за це?


Відповіді фахівців на ці та інші питання читайте у липневому номері "Праця і Закон"

Зміст номеру "Відповідальність працівників"

Зміст:


Д. Ванаш
Завдав збитки – не факт, що винен!

Н. Дейнега
Договори про матеріальну відповідальність працівників

С. Кузнєцова
Розголошення службової таємниці, державної таємниці

П. Грушко,
А. Синиця
Відшкодування витрат за навчання

В. Губенко
Приклади дисциплінарних порушень

Ю. Черкашіна
Захист персональних даних працівників – нова функція HR-департаменту

Н. Вороницька-Гайдак,
М. Скакун
Відшкодування моральної шкоди

Т. Вареник
Фатальний провал

Розкіш довіри

«Справжня відповідальність буває тільки особистою. Людина червоніє одна», –сказав свого часу письменник Фазіль Іскандер. Отже, якщо ви хочете отримати якісно виконану роботу, то співробітникам необхідно наголосити: відповідальність за успіх або провал ляже саме на їхні плечі. Працівники мають розуміти, що персональна помилка може призвести до колективної поразки. При цьому вітчизняна практика свідчить, що кращий сценарій розвитку подій в такому випадку – коли компанія звертається до чітко прописаних посадових обов’язків у трудовому договорі чи контракті, а також до домовленостей між керівниками та підлеглими щодо задач, які необхідно вирішити. Гірший сценарій – пошук «крайніх», яким може загрожувати навіть звільнення (не завжди вмотивоване). На жаль, останній варіант розвитку подій – не рідкість для наших компаній. Виною тому – розмиті рамки відповідальності…

У цьому контексті вбачається цікавим досвід сусідньої Росії. Так, Російська академія народного господарства та держслужби при президентові РФ провела експертне опитування серед 218 респондентів з числа керівників організацій і служб управління персоналом, представників органів влади, громадських організацій та науковців. У результаті дослідження були з’ясовані основні чинники, які впливають на звільнення або на кар’єрне просування співробітника. Цікаво, що найбільше звільнень зафіксовано через безвідповідальність і халатність – 59,6 %, далі йдуть порушення трудової дисципліни і внутрішнього розпорядку – 47,7 %, необхідність призначення «своєї» людини – 46,8 %, низький рівень професіоналізму – 34,4 %.

Наведені цифри – достатньо вагомий аргумент, щоб почати ретельніше відбирати кандидатів та не поповнювати свої ряди хоч і розумними, але ненадійними. Сьогодні роботодавці воліють перестрахуватись. Про це свідчать результати опитування, проведеного службою досліджень HeadHunter. У разі якщо резюме не містить рекомендацій і контактів для їх отримання, більшість роботодавців все ж вимагають від шукачів надати їм таку інформацію: 23 % просять про це завжди, 41 % відповіли, що вдаються до цього іноді, 36 % – ніколи не просять надавати їм рекомендації з попереднього місця роботи. Якщо ж кандидат надав резюме з рекомендаціями, 72 % повідомили, що скористаються зазначеними контактами, аби перевірити інформацію. Водночас 28 % представників роботодавців сказали, що зазвичай вони не звертаються за рекомендаціями за вказаними в резюме координатах.

Звернемося до слів ще одного класика – Мігель де Сервантес вважав: «Довіра завжди є авансованою». Важко передбачити дії співробітника, особливо якщо ще вчора він був зразковим. Саме тому законодавством передбачена дисциплінарна, адміністративна та навіть кримінальна відповідальність за нанесення підприємству матеріальних збитків та недотримання письмових домовленостей. Ці аспекти аналізують експерти журналу: Денис Ванаш у вступній статті про матеріальну відповідальність та Наталія Дейнега, яка зупинилася на укладенні договорів про повну матеріальну відповідальність – як індивідуальну, так і колективну (бригадну). Законодавчі нормативно-правові акти автори проілюстрували прикладами із судової практики.

У вигляді невеликих кейсів побудував свою статтю Володимир Губенко, який розглянув звільнення через прогул та винесення доган. Експерт вказав на основні помилки, допущенні роботодавцем при розірванні трудових відносин.

Світлана Кузнєцова розповіла про відповідальність працівників за розголошення державної таємниці. Надія Вороницька-Гайдак розкрила питання моральної шкоди, зокрема нанесення збитків діловій репутації компанії, особливості стягнення компенсації.

Павло Грушко та Анна Синиця зазначили податкові аспекти оплати роботодавцем навчання своїх співробітників, а також умови відшкодування останніми таких витрат. Юлія Черкашіна підняла питання захисту персональних даних працівників та відповідальність за їх розголошення.

Із побажанням вдалого пошуку сумлінних співробітників,

Тетяна Вареник,

відповідальний редактор,

ia@hrd.com.ua