Під прицілом

Усе більше витончених методів знаходять компанії, щоб поставити підніжку своїм конкурентам, тому кожен керівник у тій чи іншій мірі готовий захистити свій бізнес та дати гідну відсіч. А що робити, якщо небезпека чатує не ззовні, а зсередини?

Згідно з даними порталу Content Security, наявні у світі внутрішні та зовнішні загрози розподіляються таким чином: розголошення (зайва балакучість працівників) – 32 %; несанкціонований доступ шляхом підкупу і схиляння до співпраці з боку конкурентів і злочинних угруповань – 24 %; відсутність у компанії належного нагляду і жорстких умов забезпечення конфіденційності інформації – 14 %; традиційний обмін виробничим досвідом – 12 %; безконтрольне використання інформаційних систем – 10 %; наявність передумов виникнення серед персоналу конфліктних ситуацій, пов’язаних з відсутністю високої трудової дисципліни, психологічною несумісністю, випадковим підбором кадрів, слабкою роботою кадрів зі згуртування колективу – 8 %.

Як бачимо, тут превалює людський фактор, що змушує серйозно замислитись над ретельністю підбору персоналу в компанію. За даними дослідження Ernst & Young, рівень зафіксованого в Україні корпоративного шахрайства трохи вищий за середній у розвинених країнах (13 %), але кращий за показник країн, що розвиваються (20 %).

Здавалося б, технології мають бути на крок попереду – тримати в полі зору дії співробітників та виявляти порушників. Французька ж компанія Kroll Ontrack серед десяти основних тенденцій у сфері захисту інформаційних даних 2011 р. називає крадіжки за сприяння т. зв. інсайдерів: сьогодні прогресивні організації роблять ставку на посилення безпеки за допомогою технологій, в той час як злочинці йдуть легшим шляхом – знаходять спільників серед персоналу. На жаль, українські реалії такі, що роботодавець змушений охороняти не кордони від зовнішніх атак, а ловити «своїх» на гарячому.

Окрім крадіжок інформації, можна зіштовхнутися і з чорним піаром з боку колишніх підлеглих, і з судовими позовами, що впливають на репутацію компанії, і з некомпетентністю «випадкового» працівника, і з помилками у кадрових документах.

Перестраховуватися необхідно ще на першому етапі підбору персоналу. Юлія Розуменко навела основні вимоги закону щодо перевірки даних нових співробітників, торкнулася й питання захисту персональних даних.

Володимир Губенко проаналізував ключові аспекти законодавчого регулювання тестування персоналу на поліграфі, можливості подальшого використання результатів такої перевірки, торкнувся питання розробки внутрішніх актів, які регулюють відповідну процедуру.

Ще одним фактором, який часто вносить розлад у компанію, є оформлення трудових відносин із близькими родичами співробітників. Цю тему висвітлив Юрій Чумак, а саме акцентував увагу на проблемі ідентифікації поняття «близькі родичі», розкрив законодавчі та етичні проблеми «сімейної» роботи.

Наталія Іваницька зупинилася на темі захисту комерційної таємниці, її ознаках, а також захисту прав компанії у відносинах, які виникають при створенні об’єкта інтелектуальної власності, відповідальності працівника та роботодавця у цій сфері.

Недотримання правил ведення кадрової документації можуть завдати клопоту не лише кадровику, але й зашкодити бізнесу. Надія Братаніч навела приклади найпоширеніших порушень. Про такі небажані як для гаманця, так і для репутації компанії трудові спори та судові позови розповіла Соломія Заграй.

Із побажанням прозорої співпраці,

Тетяна Вареник,

відповідальний редактор,

ia@hrd.com.ua