Курс на дисципліну

Сьогодні, незважаючи на очевидну моду на демократичні системи управління, роботодавці намагаються обмежити своїх співробітників. Причому в деяких випадках важко розібратися, де межа між трудовою дисципліною та порушенням прав людини.

Директор – повноправний господар: саме він має повноваження як покарати, так і заохотити своїх підлеглих. Навряд чи знайдеться хоча б одна людина, яка жодного разу не запізнювалася на роботу або не отримувала зауваження з приводу сторонніх справ у робочий час. На разовий проступок можна закрити очі, але якщо порушення трудової дисципліни стає звичкою, керівники вважають за необхідне вживати заходів. На жаль, через незнання законів найпоширенішою мірою покарання стає штраф, який не передбачений жодною статтею КЗпПУ. Тому, йдучи на такий крок, роботодавець ризикує відповідати за свої дії у суді. Так, наприклад, у сусідній Росії (за даними опитування порталу hh.ru) 21 % роботодавців штрафують персонал за спізнення, співробітники платять за шкідливі звички у 8 % компаній, в 7 % – за нецільове використання Інтернету та 6 % за безлад на робочому місці.

У деяких компаніях окрім матеріальних стягнень існує ще й своєрідна «дошка ганьби». Про те, що паралельно зі застосуванням штрафних санкцій також повідомляють усім колегам імена та проступки порушників трудової дисципліни розповіли 27 % опитаних спеціалістами hh.ru. Але 53 % респондентів сказали, що про покарання інформують лише винного співробітника.

Дослідники ще одного російського порталу Superjob.ru вирішили з’ясувати, що найбільше дратує керівників у поведінці та характері працівників. Виявилося, що поряд із лінню, неосвіченістю і безвідповідальністю, які набрали найбільше голосів, 2 % опитаних роботодавців не влаштовує недисциплінованість та неорганізованість підлеглих.

Отже, проблема існує. Сьогодні є безліч рекомендацій для HR-менеджерів та керівників, як мотивувати персонал, з допомогою управлінських прийомів працювати над формуванням злагодженого колективу, підвищувати лояльність співробітників, тим самим мінімізувати порушення корпоративних правил поведінки. Водночас слід мати на увазі, що поки фахівці будуть методично викорінювати дисциплінарні недоліки, роботодавець через часті прогули, п’ятихвилинки у соціальних мережах або за чашечкою кави втрачає час, який сьогодні вимірюється не в годинах, а в гривнях.

А що робити кадровику, який має діяти не за новітньою HR-методикою, а дотримуватись «букви закону»? У виданні експерти докладно розкрили тему трудової дисципліни. Вазих Сафін розповів про права та обов’язки обох сторін трудових відносин щодо забезпечення та дотримання трудової дисципліни. Він переконаний: щоб підтримувати належний порядок в компанії, зусилля мають докладати як роботодавець, так і співробітники.

Мету та види правил внутрішнього трудового розпорядку охарактеризувала Надія Братаніч. Також автор доповнила статтю фрагментом зразка таких правил.

Випадки порушення трудової дисципліни та правила накладення дисциплінарних стягнень ви можете знайти у матеріалі Інни Розпутньої. Зокрема автор розповіла про заходи дисциплінарного впливу, що застосовуються до працівників окремих професій. Поза увагою експерт не залишила і порядок оскарження співробітником неправомірних дій роботодавця. Володимир Губенко дав поради щодо засобів підвищення трудової дисципліни. Торкнувся він і актуальної теми – майбутніх нововведень в законодавстві, пов’язаних з проектом нового Трудового кодексу.

Вероніка Аблова описала алгоритм дій керівника у випадку оголошення догани, а також механізм дострокового зняття стягнення. Основу статті Юрія Костенка склали приклади ключових помилок роботодавців при звільненні працівників за прогул.

«Залізна дисципліна, як струна: одні її натягують, інші – грають на ній», – стверджував радянський письменник Леонід Сухоруков. Тому так важливо не переборщити, аби компанія та персонал працювали у потрібній тональності.

Із побажанням порядку,

Тетяна Вареник,

відповідальний редактор,

ia@hrd.com.ua