Армійські порядки

Судаков Віталій Михайлович – директор компанії «IT-Актив».

Бородкіна Марина Олегівна – фахівець з управління персоналом.

Писак Артем – співробітник IT-відділу.

Кривенко Юрій – співробітник IT-відділу.

Касов Вадим – штатний працівник компанії.

У кожного керівника свої порядки, а у директора з армійським минулим і поготів. Два роки попереднє керівництво будувало корпоративну культуру на основі довіри, взаємодопомоги, командної роботи. Співробітникам навіювали думку про те, що саме від кожного окремого фахівця залежала доля всієї компанії, між керівниками та підлеглими налагодились партнерські відносини… Кваліфікований спеціаліст з управління персоналом зробив усе в кращих традиціях сучасного HR-у: тут вам і програма адаптації та наставництво новачків, і навчання більш досвідчених кадрів, і оцінка ефективності, і майже сімейні корпоративні свята… Як грім серед ясного неба відділами компанії пролетіла звістка: влада змінюється! А отже, слід очікувати нових вказівок «з гори».

Перекроївши увесь керівний склад компанії на свій смак і розсуд, новий директор Судаков узявся за дисципліну персоналу. Він вважав, що в офісі зовсім не дотримуються порядку – працюють кожен за своїм розкладом. А специфіку роботи основної маси співробітників IT-компанії, звісно, врахувати забув…

Із цього приводу ключовою темою для обговорення в корпоративну «сієсту» – обідню перерву – стали незрозумілі усім співробітникам правила трудового розпорядку. IT-шники, як відомо, живуть у своєму світі.

– Доброго ранку, Артеме! Новини є? Чим сьогодні здивував наш «генеральний полководець»? – поцікавився Юрій, який залетівши до кабінету, швидко скинув пальто, увімкнув комп’ютер та поклав перед собою купу документів, щоб імітувати бурхливу діяльність.

– Наш бос перевернув усе з ніг на голову, хоча вважає, що «наводить лад вдома»! – обурено відповів Артем.

– Найбільше мені не подобається нововведення з табелями, у яких необхідно реєструватися на початку та в кінці робочого дня, – розпочав Юрій. – Вважаю, що маю повне право на невинне спізнення, враховуючи затримки після роботи через постійні аврали! А тепер доведеться працювати за схемою: зранку – штраф, ввечері – безоплатна понаднормова робота. Де логіка?

– Віталій Михайлович підкоряється не законом логіки та справедливості, для нього на першому місці армійська дисципліна, а вже потім людське взаєморозуміння. Ти ж знаєш, що він у минулому військовий. Недовго служив Батьківщині, але, на жаль для всіх нас, держава змогла виховати «солдафона-відмінника», – поділився своїми спостереженнями Артем.

– Він тепер і нас намагатиметься муштрувати, примушуючи підкорятися наказам, і при цьому вимикати розум! – описав невтішні перспективи усього персоналу Юрій.

– Поки що все досить спокійно, але думаю, нам ще доведеться повоювати за право працювати у нормальній атмосфері, а не в диктаторському режимі, – підсумував його колега.

***

Побоювання співробітників невдовзі стали реальністю. Першою жертвою директора став Вадим Касов, який за усною домовленістю з попереднім керівництвом працював вдома у зв’язку із тим, що він доглядав за хворою матір’ю. Водночас працівник був офіційно оформлений на повний робочий день. Спочатку думали, що це тимчасово, тому документи не змінювали. Тим паче, що роботу Вадим виконував вчасно, не викликав нарікань з боку безпосереднього керівника.

З цього приводу Віталій Михайлович викликав кадровика компанії до себе в кабінет для того, щоб з’ясувати причини такого привілейованого становища одного з підлеглих.

– Дозвольте увійти, – несміливо запитала Марина Олегівна.

– А я вже зачекався… – почав директор.

– Прошу вибачення, прийшла щойно отримала повідомлення, якихось десять хвилин забарилася, – почала виправдовуватися підлегла.

– Десять хвилин робочого часу! Десять хвилин мого часу! – як відрізав, вигукнув директор. – Невже ви не розумієте, що точність та своєчасність виконання наказів, тобто доручень, запорука успішної роботи!

– Але ж якість роботи не залежить від кількості часу, витраченого на її виконання, – спробувала заперечити кадровик.

– Я б не радив зі мною сперечатися, але дякую за сміливість. Давайте ближче до діла. Я ознайомився зі справою Касова Вадима. Вважаю, що варто закінчувати співпрацю з ним. Готуйте документи на звільнення… – сказав таким тоном, ніби вирок виголошував.

– Не бачу причин. Якщо вас не влаштовує його некоректне оформлення, то ми можемо наймати його як фрілансера. Таких фахівців, як він, навіть удень з вогнем не знайдеш!

– Це грубе порушення трудової дисципліни! Поганий приклад швидко стане нормою! А що, як кожен не буде приходити в офіс? Я, звісно, перебільшую, але не дозволю такого свавілля! Обов’язково спробуйте звільнити його законно, не мені вам нагадувати, що у кадрових документах також має бути порядок, – поставив крапку Віталій Михайлович.

– Але ж можна зробити виключення із правил, враховуючи той факт, що Вадим приносить компанії реальний прибуток, а збитки у вигляді нелояльних співробітників малоймовірні, – не бажала закінчувати розмову кадровик.

– Ще не відомо, які втрати понесе компанія! А якщо, наприклад, співробітник працює паралельно в іншій організації? Хіба він не порушує закон, а ми його прикриваємо? Фактично він може працювати у двох компаніях на повний робочий день і отримувати повноцінну заробітну плату… – висловив свої підозри директор.

– Жодні правила та приписи не в змозі проконтролювати співробітників, тому варто хоч трохи довіряти людям. Нікому не потрібна бездумна та інертна команда, члени якої будуть боятися зробити зайвий крок. Я не за хаос та безлад у компанії, а лише намагаюсь, щоб свобода наших співробітників обмежувалась пасивним наглядом з боку лінійних керівників…

Підготувала Тетяна Вареник

Яким чином співробітник може оскаржити правила трудового розпорядку?

Як кадровику залагодити ситуацію і яким чином законодавчо правильно оформити трудові відносини?

Яка різниця між поняттями «понаднормова праця» та «ненормований робочий день»? Чи оплачується співробітникам їх переробіток?

Відповіді фахівців на ці та інші питання читайте у лютневому номері журналу "Праця і Закон".