Дійові особи:
Максимов Петро Павлович – директор фірми «Ґудзик».
Катерина Олексіївна – кадровик.
Лариса – секретар.
Минулий рік для фірми «Ґудзик», яка займалася розповсюдженням швейної фурнітури та товарів для рукоділля, був нелегким. На щомісячних нарадах не раз піднімалося питання про її ліквідацію, адже організація була збиткова, а виходу з ситуації, що склалася, на жаль, ніхто не міг знайти. З початку свого існування місцезнаходженням фірми був центр міста. З часом відстань до центру ставала все більшою, а приміщення скромнішими (це стосувалося і магазинів). Часу та сил кожен переїзд забирав надто багато, проблем було не менше. Через нестабільність значну частину персоналу довелося звільнити, а багато працівників самі покинули фірму.
***
Після доленосної випадкової зустрічі Петра Павловича з колишнім однокурсником, в будинку котрого директор знімав чергову квартиру під офіс, керівник прийняв рішення про злиття фірми з організацією однокурсника, який займався доставкою тканин з-за кордону. В останнього бізнес не те, щоб був успішний, проте стабільний. Зваживши всі за та проти після довготривалих бесід, вирішили ризикнути та об’єднатися. А якщо все піде по плану, планували відкрити фабрику з пошиття одягу.
***
Робочий день кадровика Катерини Олексіївни розпочався з метушні. Напередодні секретар Лариса, яка працювала на фірмі п’ять років, вирішила звільнитися. Не витримала дівчина випробувань переїздами та нестабільністю. Після розмови з керівництвом, не дивлячись на те, що їй пропонували підвищення заробітної плати та премію, дівчина все ж написала заяву на звільнення. Хоча після злиття, як обіцяв директор, справи мали піти вгору.
Кадровик Катерина Олексіївна, в свою чергу, розпочала підготовку необхідних документів.
– Доброго дня, Катерино Олексіївно. Я прийшла по розрахунок. Після бухгалтерії зайти до вас за трудовою? – промовила дівчина, прийшовши на фірму.
– Привіт, Ларисо, зайди після обіду, я все підготую, – розгублено промовила кадровик.
– Після обіду?! – здивувалася дівчина. – На 14:00 в мене запланована співбесіда, я не можу так довго чекати, – відповіла Лариса. – Ви швидше не можете все зробити?
– Ні, зараз нічим тобі не зможу допомогти, – відповіла жінка та почала заклопотано перекладати папери.
Лариса здивувалася такій поведінці кадровика. Мила та люб’язна Катерина Олексіївна, яка до цього моменту завжди добре ставилась до дівчини, не була схожа сама на себе.
– Добре, я підійду до вас пізніше, – сказала Лариса та попрямувала до бухгалтерії.
Катерина Олексіївна ніяк не відреагувала на слова колишнього секретаря та продовжила перебирати папери.
Одразу після того як Лариса повідомила, що буде звільнятися, кадровик першим ділом зайнялася підготовкою необхідних документів. Та не все так просто, як виявилося. Жінка вже який день не могла знайти ані особову справу, ані трудову книжку Лариси, а дівчині вже сьогодні потрібно її віддати! Хвилюванню кадровика не було меж. Піднявши всі справи, трудову книжку та інших документів жінка так і не знайшла. «Мабуть, при черговому переїзді загубилися, або після злиття», – зробила висновок жінка та попрямувала до директора.
***
Коли Лариса перед черговою співбесідою повернулася до «Ґудзика», там було не все спокійно. Побачивши дівчину, кадровик промовила:
– Ларисо, ти, мабуть, вже не чекай на трудову сьогодні, а йди на співбесіду. У нас тут проблеми виникли – не можемо знайти трудові книжки та особові справи деяких працівників. Зокрема, твоїх, – зізналася кадровик.
Здивуванню та обуренню дівчини не було меж.
– Як немає, а що – таке може бути?! Та ви пошукайте краще! – незадоволено сказала Лариса.
– Цим я займаюся відтоді, відколи ти повідомила про звільнення. Думаю, що документи при переїзді десь загубилися. Ще є варіант, що при злитті дещо зникло… – роздумувала вголос жінка.
– А мені що робити? – ледь не плакала дівчина. – Я стільки років тут пропрацювала – і така дяка! Навіть звільнитися нормально не можу!
– Не хвилюйся, люба, ми все владнаємо. Це, звичайно, неприємність, але її можна виправити, – заспокоїла жінка і себе, і дівчину.
Підготувала
Катерина Гарманчук
Запитання:
1. Чи можуть працівника звільнити/розрахувати без документів, які входять до особової справи, а також без трудової книжки?
2. Хто несе відповідальність за те, що трудова книжка та особова справа працівника зникли?
3. Який порядок дій працівника, який в день звільнення дізнається, що його трудова книжка та особова справа зникли? Як йому захистити свої права?
4. Де зберігаються/куди передаються документи з обліку кадрів у разі ліквідації підприємства?
Комментариев нет:
Отправить комментарий