Дійові особи:
Тополєв Олександр Олександрович – директор мережі квіткових магазинів «Пелюстка».
Анжела Петрівна – кадровик.
Тамара – флорист.
Вадим – постійний клієнт.
Робочий день для флориста Тамари розпочався рано, о 6.00 дівчина вже була на робочому місці та старанно створювала композицію. Один із постійних клієнтів Вадим зробив чергове замовлення для коханої – так, даруючи щоранку нову композицію дружині, проявляв свої почуття. Вже майже рік щоранку чоловік забирав нову композицію та робив замовлення на наступний день. До того ж дуже нервував, якщо замовлення було схоже на попереднє, або ж не виконане в потрібний проміжок часу.
Постійним клієнтам флорист завжди була дуже рада. Саме вони надихали її на роботу, давали поштовх для розвитку та вдосконалення. Проте останні декілька місяців дівчині здавалося, що вона вичерпалася, особливо це проявлялося у замовленнях Вадима. Ідей та натхнення дівчині бракувало. Останнім часом вона йшла на роботу з бажанням швидше виконати композицію для Вадима та продовжувати спокійно працювати.
***
– Привіт, Тамаро! – привітався Вадим, демонстративно поглядаючи на брендовий годинник.
– Здрастуйте, доведеться почекати хвилин 15, свіжі троянди щойно привезли, ще не встигла необхідну кількість включити до композиції, – сказала дівчина, пояснюючи клієнтові ситуацію.
– Добре, я почекаю в машині, скажеш, коли все буде готово, – незадоволено промовив чоловік та вийшов.
***
– Доброго дня, Анжело Петрівно, – завітала Тамара до кадровика. – Я б хотіла написати заяву на відпустку, – звернулася дівчина до жінки.
– Привіт, Тамаро. Ти з Олександровичем обговорювала дату?
– Ще ні, але хочу написати заяву з завтрашнього дня. В мене вже сил немає працювати, я така виснажена. Прокидаюся о 5.00, щоб встигнути зробити до 6.00 композицію для постійного клієнта. Хоча робочий день починається о 7.00. Залюбки це діло передала б іншому флористу.
– Так, бачу, ти й справді запрацювалася! Але ж я не можу тебе відпустити так швидко. А працюватиме хто за тебе? Я композиції створювати не вмію, – повчала жінка Тамару. – Ти спочатку йди виріш це питання з директором, а потім вже приходь до мене.
– Боюся, Анжело Петрівно, що після розмови з ним я взагалі звільнюся. Якому керівнику сподобається, що працівники починають жалітися на брак ідей? – промовила дівчина та рішуче попрямувала до кабінету керівника.
***
Зустрівши директора під час обідньої перерви, кадровик Анжела Петрівна скористалася нагодою запитати про відпустку флориста Тамари.
– Олександре Олександровичу, то що, мені оформляти відпустку для Тамари? Вона до вас підходила?
– Так, була сьогодні вранці, – промовив директор. – Але у відпустку вона поки не піде, принаймні з завтрашнього дня.
– Так, я теж здивувалася, коли вона так раптово заявила, що хоче відпочити. Я тут перевірила, що по графіку відпустка в неї була запланована на вересень.
– А я про що?! Так ніхто не робить! Де я знайду так швидко їй заміну?! – обурювався керівник. – Та ще й вона говорила про постійного клієнта – тут також потрібно вирішити, хто на цей час буде виконувати композиції, повідомити про це клієнта. Одним словом – справ багато, а часу, як виявляється, обмаль.
– Я з вами погоджуюсь, так раптово повідомляти про відпустку не годиться, але і її теж можна зрозуміти. Можливо, і справді виснажилася, скаржиться на брак ідей. Я б на вашому місці не відкидала категорично варіант з відпусткою. Мені здається, що їй просто потрібно змінити обстановку, а потім вона з легкістю приступить до виконання своїх обов’язків. Що скажете? – запитала кадровик.
– Мені тут спало на думку… Можливо, організувати якісь курси для наших флористів? Якщо сьогодні виникла така ситуація з Тамарою, то цілком можливо, що завтра інші флористи скажуть, що в них теж немає ідей. Сама розумієш – люди творчі.
– Так, це хороша ідея, – промовила Анжела Петрівна. – А з відпусткою що будемо робити?
– Пропоную відпустити її на днів п’ять, але не з завтрашнього дня, а через тиждень. А за цей час підшукаємо їй тимчасову заміну. А іншу частину оплачуваної відпустки надамо їй згідно з запланованим графіком.
– То ви їй повідомите, чи мені сказати? – запитала кадровик.
– Запроси її до мене.
Підготувала
Катерина Гарманчук
Запитання:
1. Чи може працівник піти у відпустку без обговорення дати та терміну з керівництвом?
2. Як можна вирішити ситуацію з графіком роботи працівниці, якщо офіційно робочий день у неї починається о 7.00, а приходить вона на роботу до 6.00? Як законно можна встановити тимчасовий індивідуальний робочий графік для працівника?
3. Чи вважатиметься припинення роботи, яку працівниця виконує до початку робочого дня, відмовою від виконання обов’язків?
4. Чи законним буде рішення керівника надати частину (п’ять днів) оплачуваної відпустки Тамарі, якщо сама працівниця хоче піти на 24 дні?
5. Які особливості заміни працівника на період відпустки?
