Час переводити подих

Take time to catch your breath and choose your moment

(Знайди час перевести подих і обери свою мить).

Dido, «Slide»

Ми з вами дісталися маківки літа і пливемо за часовою течією, не здатні ворушитися у спекотних променях, ледве дихаючи у божевільному сучасному ритмі. Чи не здається вам – це саме та мить, коли варто щось змінити у буденності?

На все свій час. На роботу та відпочинок – зокрема. Беручи відпустку і вирушаючи у подорож, ми даємо змогу змінити напрям своїх думок і намірів. Ми дозволяємо собі небачену розкіш – керувати власним часом та діями, не залежати від планів, дедлайнів і ранкових нарад. А повертаючись з відпустки, ми зазвичай очікуємо на певну передбачуваність робочого регламенту – 8-годинний графік, обідня перерва, доплата за позаурочні… Проте навіть ця ідеальна передбачуваність може давати збій.

Що слід пам’ятати, аби пропорції часу на роботу та відпочинок залишались сталими, а ваше право на них – непорушним? Передусім – загальні положення про нормований робочий час, про його неповний та скорочений режими, про особливості ненормованого графіку. Не зайвим буде хоча б раз на рік згадувати про своє право на відпустку і користуватися ним. Утім, якщо відпустки накопичилися протягом кількох останніх років, – варто знати про їхнє грамотне використання.

Аби ви, шановні читачі, поставали перед питаннями роботи та відпочинку у цілковитому озброєнні, колектив редакції вирішив присвятити випуск «серйозного» часопису такій, на перший погляд, несерйозній темі. На сторінках липневого номеру наші експерти, як завжди, активно ділитимуться досвідом: загальне поняття про нормування часу, його скорочений та неповний режими надасть Олена Палій з компанії «Лавринович і Партнери»; Світлана Кузнєцова розповість, що робити з відпустками, що накопичуються, фахівці компанії МТС поінформують про електронну базу ведення відпусток, що впроваджена в їхній організації.

Якщо ваш колега зазирнув до кабінету попрощатися, але не перед відпочинком, а назавжди, – у нагоді стане матеріал від експертів компанії Salans про основні конфлікти між працівником та роботодавцем при звільненні. А колектив авторів рубрики «Життєва ситуація» цього разу розмірковуватиме над доволі нестандартним випадком оформлення декретної відпустки.

Через постійний напружений ритм життя ми більше втомлюємося і втрачаємо бажання працювати. Дедалі частіше ми замислюємося над тим, як проводимо свій особистий час і чи є він у нас взагалі. У стані перманентного цейтноту хтось хворіє на депресію. Хтось вдається до радикальніших заходів і йде з посади, сподіваючись знайти спокій у «вільних водах» фрілансу… І нарешті, дедалі частіше ми не можемо зрозуміти, чого у цьому житті хочемо – працювати в компанії чи на самого себе, сидіти вдома, виховуючи дітей, чи присвятити себе кар’єрі. Аби розібратися у власних життєвих цінностях, існує безліч шляхів: від подорожі на Гоа до одруження і народження дитини.

А особисто я зрозуміла, чого варта і що мені потрібно, коли зазирнула в очі маленької Настусі в одному з дитячих будинків Київщини. Що я побачила в тих карих оченятах? Відповіді на безліч важливих запитань. Наприклад, те, що щастя від можливості допомогти слабшому й меншому – безмежне. А роль близьких та рідних людей у нашому житті – надзвичайна. І те, що шанс виправитися і стати на правильний шлях будь-якої миті є у кожного.

Я хочу, аби ви, шановні читачі, повернулися з відпустки кращими: відвертішими, добрішими, чуйнішими. І коли ви почнете черговий робочий цикл, то побачите: буденність може бути наповнена гармонією.

Оберіть свою мить.

Світлана Фальова,

відповідальний редактор,

sf@hrd.com.ua