Дійові особи:
Косов Микола Степанович – директор туристичної фірми «Разом з нами».
Тамара Петрівна – кадровик.
Марина – менеджер з туризму.
Павло – менеджер з туризму за сумісництвом.
Менеджер з туризму Марина обожнювала
свою роботу. Поміж колегами працю в туристичній компанії називали
вуликом, адже спілкування з постійними та потенційними клієнтами інших
асоціацій не викликало. Марина, працевлаштувавшись в турфірму рік тому,
довго не могла звикнути до такого ритму, адже робота передбачала
постійне спілкування з людьми. На попередньому місці роботи дівчина
більше займалася паперовою роботою, тому перелаштуватися було непросто,
проте з часом їй це подобалося все більше.
Колега Марини – менеджер з туризму
Павло, працював у турфірмі за сумісництвом, за основним місцем роботи
молодий чоловік був рієлтером. Робота у двох компаніях приносила йому
непоганий заробіток, хоча гроші діставалися нелегко. Також інколи Павлу
доводилося хитрувати, щоб встигати і тут, і там.
***
– Так, ціна авіаперельоту вже врахована у
вартість путівки, – пояснювала Марина потенційному клієнтові по
стаціонарному телефону. У цей час дівчині зателефонував колега Павло на
мобільний. Відхиливши дзвінок та вирішивши питання з потенційним
клієнтом, дівчина зателефонувала чоловікові.
– Привіт, Павле, пробач, не могла говорити, – промовила дівчина.
– Марино, я телефоную тобі повідомити,
що не зможу сьогодні вийти на роботу, у мене на фірмі за основним місцем
роботи форс-мажор. З приводу завтрашнього дня теж не впевнений, чи
зможу вийти. Підстрахуєш мене? На цьому ж тижні керівництва не буде, а
роботи там для мене не планується…
Збентежена Марина розгубилася та не
знала, що відповісти колезі. До дівчини вперше зверталися з такою
пропозицією. З одного боку, вона могла допомогти Павлу, з яким добре
товаришувала, а з іншого – не хотіла підставляти себе та обманювати
керівництво, адже за весь період роботи з директором у неї ніяких
проблем не було.
– Добре, Павле, чим зможу – допоможу, –
відповіла дівчина колезі та попрощалася, відповідаючи на черговий
телефонний дзвінок від клієнта.
***
Прийшовши на роботу наступного дня,
Марина вже й забула про розмову з Павлом. Проте сезон відпусток, який
був у розпалі, та відсутність колеги, за якого доводилося виконувати
обов’язки, дали про себе знати. Дівчина не встигала впоратися зі своїм
об’ємом роботи, а тут ще за колегу потрібно було працювати. Під кінець
робочого дня дівчині на мобільний знову зателефонував Павло. Цього разу
Марина вже не була така люб’язна:
– Так, Павле! – різко відповіла дівчина.
– Марино, тут така справа… Виручай! –
звернувся до дівчини менеджер. – Сьогодні цілий день пробув у лікарні,
дуже погано себе почуваю, чи не могла б ти мене до кінця тижня
підстрахувати? Залишилося лише два дні, а там вихідні... Думаю, що за
цей час я видужаю.
– Я правильно розумію – Миколу Степановича ти не попереджав? – запитала дівчина.
– Так шеф же у відпустці за кордоном, я
не хочу його турбувати. Він не дізнається, якщо не говорити. У нас же
термінової роботи немає… А я в понеділок прийду і все вирішу.
Обуренню дівчини не було меж:
– Павле, можливо, в тебе термінових
справ немає, але я тут ледь справляюся зі своїми, а про твої вже мовчу. І
якщо мене керівництво запитає, чому робота не виконана, я не зможу
приховати твою відсутність. Змушена буду все розповісти, – знервовано
відповіла Марина.
Такої реакції чоловік не очікував. Не повіривши словам молодика про хворобу, дівчина продовжила:
– Павле, у нас в понеділок вихідний. Про
це нам директор повідомляв перед своєю відпусткою. Ти тоді теж був
відсутній, якщо я не помиляюся?..
– Точно, а я вже про це забув. Мені про
вихідний Тамара Петрівна, кадровик наш, говорила. В такому разі
зустрінемося у вівторок, – завершив розмову менеджер та поклав слухавку.
Після такої нахабної поведінки Марина ще
довго не могла прийти до тями. Завантаженість роботою допомогла дівчині
відволіктися, проте ненадовго. Телефонний дзвінок від директора, який
пролунав під кінець робочого дня, примусив її знову розхвилюватися не на
жарт.
– Привіт, Марино, як у вас справи? – поцікавився шеф.
– Доброго дня, Миколо Степановичу, все нормально, працюємо, – відповіла дівчина.
– А Павло в офісі? Щось не можу йому додзвонитися…
– Так, – збрехала Марина.
– Передай йому слухавку, є термінова справа.
«Попалися», – промовила про себе дівчина.
– Миколо Степановичу, він щойно вийшов,
зараз скажу, щоб вам перетелефонував, – відповіла менеджер, паралельно
шукаючи мобільний Павла. Проте абонент був поза зоною досяжності.
***
– Степановичу, не було ні сьогодні, ні вчора, – звітувала кадровик перед директором. – Що скажете робити?
– Якщо це прогул без поважних причин,
готуй документи на звільнення Павла. Марина нехай попрацює, поки не
знайдемо заміну. Позбутися двох менеджерів – це вже занадто.
– Добре, до вашого повернення все
підготую, – відповіла жінка. – Якщо я не помиляюся, в нього є
невідпрацьовані дні у лютому за січневі канікули, там перенесення
робочих днів було… Але це ще потрібно уточнити. Він у нас працівник ще
той.
Підготувала
Катерина Гарманчук
Запитання:
1. Чи передбачена відповідальність
працівнику, який не вийшов на роботу за сумісництвом через те, що в
нього виник форс-мажор за основним місцем роботи? Чи потрібне
документальне підтвердження цього факту?
2. Яка передбачена відповідальність
Павлу за невихід на роботу за сумісництвом, враховуючи те, що повідомляє
він про це не керівництво, а рядових співробітників, розраховуючи, що
директор про факт відсутності не дізнається?
3. Яку відповідальність несе Марина за те, що приховує факт відсутності на робочому місці свого колеги?
4. Яким чином переносяться неробочі
та святкові дні працівникам, які працевлаштовані за сумісництвом? Які
особливості відпрацювання перенесених робочих днів
працівниками-сумісниками? Які дії роботодавця у разі, якщо працівник не
відпрацював робочий день, який був перенесений на інший?
5. Як оплачуються дні тимчасової непрацездатності співробітникам, які працюють за сумісництвом?
Комментариев нет:
Отправить комментарий