Дійові особи:
Молочний Владислав – директор фермерського господарства «Натуральна користь».
Тамара Степанівна – кадровик.
Тарас – механік.
Марина – комірниця.
Владислав Молочний був знатним
господарем у своєму невеличкому селі. Порядний чоловік з раннього ранку
до пізнього вечора, не покладаючи рук, трудився в полі – садив,
обробляв, збирав врожай. Іншої роботи в селищі не було, тому на життя
доводилося заробляти тяжкою фізичною працею для того, щоб прогодувати
сім’ю. З року в рік, коли чоловік закінчував збирати врожай, –
підраховував приблизний дохід та думав над тим, як можна його збільшити.
Владислав вже давно чув від свого давнього друга, що непогані прибутки
приносить організація фермерського господарства, адже сам вже за два
роки оцінив переваги. Та для початку потрібен був стартовий капітал.
Владислав про себе думав: «Якщо ризикнути, то можна отримані прибутки за
поточний рік вкласти у справу, а також взяти трохи грошей в банку або в
борг у друга. Так, ідея непогана, та й людям можна забезпечити робочі
м’ясця. Виходить, що і сам зароблю, і іншим дам можливість підзаробити.
Головне, щоб все закінчилося успіхом, тому що можна втратити і кровно
зароблені, і в боргах погрузнути».
***
Сказано – зроблено. Заручившись
підтримкою друга, чоловік через деякий час створив сімейне фермерське
господарство, долучивши до цього родичів, які разом з іншими
односельчанами здавали йому в оренду землю. Фермерське господарство
Владислава займалося картоплярством, вирощуванням зернових культур та
яблук. Односельчани були вдячні Владиславу за створені робочі місця і
раділи заробітку. Більше п’ятдесяти чоловік тепер мали стабільну
заробітну плату та достойні умови праці. Про селище, в якому господарює
Владислав Молочний, говорили і в районі, і в області. Продукція була
натуральною та якісною, зроблена і вирощена на совість. Владислав
Молочний вже за п’ять років рахував прибутки від діяльності фермерського
господарства. «Таки добре, що ризикнув» – радів чоловік, – Ризик –
справа благородна».
***
Робота на фермерському господарстві за
декілька років переросла зі стадії становлення у стабільний розвиток.
Але і в стабільних компаніях, що процвітають, без проблем не минається.
Навіть знайомим, друзям та родичам у певний момент не подобається те, як
ведуться справи на підприємстві. У кожного є своя думка, яку він вважає
за потрібне висловити. Деякі працівники почали доволі часто дозволяти
собі повчати Молочного. Частина їх заздрила Владиславу, адже він тепер
був керівником, а вони, як самі говорили, прислужували йому. Виявилося,
що люди, яким вчора Владислав довіряв, можуть підставити його в один
чудовий день і навіть ні на секунду не задуматися.
Одного разу на роботі директор
ненавмисно став свідком того, як двоє його односельців – механік Тарас
та комірник Марина – вирішували, як припинити здавати в оренду землю
Владиславу та організувати власне фермерське господарство. Директор
захвилювався, адже практично на їх землях все і трималося. А те, що вони
не сьогодні-завтра могли забрати їх – означало зазнати значних збитків.
Саме в цей момент Владислав пошкодував, що ніяким чином не
задокументував з товаришами оренду. В цей момент здавалося, що земля йде
з-під ніг. Врожай ще не зібраний, отже, може дістатися орендодавцям.
Чоловік був у розпачі.
***
– Марино, от ми і попрацювали, грошиків
трохи назбирали, тож можемо йти у вільне плавання, – промовив Тарас. –
Якщо ти не проти, я зайду до тебе сьогодні ввечері та вже детально
обговоримо, що робити далі.
– Так, заходь, тільки потрібно вирішити, чи покинемо ми все до зібрання врожаю, чи дамо змогу його зібрати.
– Думаю, що після. А за цей час зможемо
дізнатися подробиці ведення бізнесу. Владислав – чоловік балакучий, може
дати пару слушних порад. Та й буде час ще трохи насінням різноманітним
запастися.
– Директор поки нам довіряє, тому шансом можемо скористатися.
– Ну молодець, справжня господарка. Якщо
так і піде, то я сватів пришлю до тебе швидше, ніж планував, – загравав
механік до комірниці. Молода жінка зашарілася.
А Владислав тим часом розмірковував, як
вести справи далі. Адже, як виявилося, тепер довіряти людям не в моді,
кожен думає про себе.
Підготувала
Катерина Гарманчук
1. Чи розповсюджується правило праці родичів на підприємстві в даному бізнесі, адже фермерське господарство сімейного типу?
2. Чи передбачена атестація для працівників у даному виді діяльності?
3. Як Владислав може захистити свій бізнес від недобросовісних працівників?
4. Яка відповідальність передбачена працівникам за крадіжку під час виконання трудових обов’язків?
5. Чи має право роботодавець встановлювати обмеження/заборону на романтичні стосунки між працівниками в робочі години?
6. У чому помилка Владислава як
менеджера? Що потрібно було врахувати на стадії створення бізнесу, щоб
уникнути плачевних результатів?
Комментариев нет:
Отправить комментарий