Дійові особи:
Гросс Аркадій Валентинович – керівник компанії «Канцеляр-сервіс»,власник мережі крамниць «Папірець», 38 років;
Олег Лужинський, керівник відділу продажів «Канцеляр-сервісу»;
Артем Музиченко, керівник відділу закупівель;
Роман Сумський, логіст із солідним професійним досвідом і «залізним серцем» колишнього «СБУ-шника»;
Дар’я Мішина – менеджер з персоналу компанії «Канцеляр-сервіс», 30 років;
Ірина Орлова – референт Аркадія Гросса, 23 роки
- Іринко, каву з молоком, будь ласка. І скликай збори керівників підрозділів через півгодини, о’кей?
- Звичайно, Аркадію Валентиновичу, усе буде, як ви скажете. – на початку робочого дня голос референта Ірини лунав, наче пташина пісня. Утім, Аркадію Гроссу, власнику і керівнику колись дуже успішної компанії сьогодні було не до пташок та їхніх пісень:
«Гарна дівчинка…І мене обожнює – у професійному сенсі цього слова…Шкода – її доведеться скоро звільнити. Чи все-таки залишити – хто ж буде відповідати на дзвінки наших клієнтів? Точно не я – не все так погано у нашому домі…»
За півгодини у кімнаті переговорів зібралися керівники підрозділів компанії: Олег Лужинський, головний «продажник» «Канцеляр-сервісу»; Артем Музиченко, молодий і перспективний керівник менеджерів із закупівель; Роман Сумський, логіст із солідним професійним досвідом і «залізним серцем» колишнього «СБУ-шника». Була тут і завжди усміхнена менеджер з персоналу Дар’я Мішина.
«Команда у мене – та, що треба», - промайнуло у голові Аркадія Валентиновича. Не вагаючись, «шеф» почав нараду:
- Панове, вам усім відомо, що з наступного тижня ми переводимо нашу нижчу ланку менеджменту на гнучкий графік роботи. Зізнаюся, півроку тому я вважав запровадження змінного графіку достатнім заходом для економії коштів компанії… Утім, вже після трьох місяців роботи, коли показники ефективності кожного з відділів знизилися, а на вас від ваших підлеглих посипалися скарги щодо незручного режиму, - вимушений вдатися до ще одного кроку. З відповідним наказом Вас особисто мала ознайомити Дар’я Мішина. Принаймні, підписи усіх чотирьох осіб, тут присутніх, я бачив. Чи усі ваші підлеглі знають про запровадження гнучкого графіку в компанії?
- У мене всі ознайомлені. Про те, що ми радіємо таким змінам у графіку, - можна не казати, - посміхнувся керівник відділу закупівель.
- У мене також усе гаразд. Спробували б мої підлеглі щось заперечити, - недобрі іскорки промайнули в очах Романа Сумського.
Олег Лужинський лише машинально кивнув і сховав очі. Натомість озвалася Дар’я:
- Олеже, а підписи твоїх двох «продажників» я так і не побачила. Що трапилося?
- Та як тобі сказати… - Олег намагався посміхнутися. – Є таке. Двоє менеджерів відмовилися ставити підписи. Чіткої відповіді щодо причин відмови я так і не почув…
- Олеже, що трапилося? Ти ж керівник відділу продажів! – втрутився Аркадій. – Підлеглі не дають пояснень – то «пальці у двері» і «цікався» активніше! Жартую, звичайно. Утім, підписи двох твоїх підлеглих навряд чи вплинуть на моє рішення, тому підготуй для мене звіт від твого відділу за останній місяць, а також новий графік для усіх «сейлів» з урахуванням їхніх побажань. Те саме стосується усіх підрозділів – я маю сьогодні до вечора знати, хто завтра працює на своїх ділянках, у кого зустрічі з клієнтами, хто виїжджатиме на маршрути. Даринко, мені на стіл покладеш табель обліку робочого часу працівників за минулий місяць. Питань немає?.. Тоді до роботи, панове. Її, хвала Господу, поки що суттєво не меншає.
***
Минуло два тижні. Колектив «Канцеляр-сервісу» помалу призвичаювався до нових правил. Аркадій Гросс засинав спокійно і прокидався з легким серцем – у нього працювали професіонали, напрочуд відповідальні та зацікавлені у збільшенні особистого і спільного прибутку. Клієнти не скаржилися на погіршення сервісу – Олег Лужинський згадав про своє покликання і «муштрував» своїх підлеглих, заохочуючи привабливими бонусами за перевищення планових показників і квартальними преміями за результатами роботи. Відділ закупівель також приносив лише радість – нарешті вдалося одержати бажаний і популярний товар із суттєвими знижками. А здобуті знижки дозволили знизити ціни для реалізації…Відносну ідилію порушив лише раптовий візит Романа Сумського. Коли він одного вечора постукав до кабінету Аркадія, на обличчі «залізного логіста» блукали незвичні подив і…розгубленість:
- Шеф, перепрошую…У мене аврал – звільняється Ігор Щасливий, один із кращих водіїв…Ішов на підвищення – я хотів поставити його своїм заступником… Але – «не витримав лихої долі…»
- Далі не продовжуй, Романе, - у нас все-таки не панщина., як деяким менеджерам здається…А що саме його не влаштовує?
- Не повіриш – новий графік роботи. Лаяв сьогодні новий розпорядок мало не останніми словами – буцімто і менеджери з продажу «розпустилися», і відділ закупівель роботою не навантажує. Критикував і тебе, Аркадію, - цитую: «Що ж це за графік, коли наш підрозділ «підлаштовує» свій начебто «гнучкий» режим під абсолютний «розгардіяш» інших ланок компанії? Словом, звільняється Ігор. Сьогодні заяву мені на стіл поклав. Що робитимемо?
- Чесно кажучи, Романе, цього запитання від тебе не очікував…Підписуй заяву, подавай Даринці необхідні документи на звільнення, - наказ я підпишу. Що вдієш, - Ігор виявився «не нашою людиною»…
- Даринці документи я вже подав. Тільки вона також розгубилася – яким чином табелювати і нараховувати зарплату працівникові із гнучким графіком? А в Ігора ще переробіток на початку місяця – замість 88 годин половини звітного місяця він відпрацював 96…
- А чому це переробіток? – здивувався Аркадій.
- Ну як… 176 годин – місячна норма для кожного працівника. Половина – якраз 88 годин…
- Так, задачка майже з вищої математики…Романе, я надвечір приймати корисні рішення щось не спроможний. Збираємося завтра зранку – на «свіжу голову» усе обговоримо. Іди додому, відпочивай.
За Романом зачинилися двері. Аркадій Гросс повернувся на кріслі до вікна, де поволі заходило сонце. Власник «Канцеляр-сервісу» чекав на світанок – і для свого бізнесу зокрема.
Підготувала:
Фальова Світлана
Комментариев нет:
Отправить комментарий