Життєва ситуація "Без варіантів"

Дійові особи:

Соломонов Петро Якович – директор фірми «Сервіс Лайф». 

Оксана – офіс-менеджер. 

Лариса – менеджер з персоналу. 

Після закінчення педагогічного університету Оксана довго не могла знайти роботу за фахом. Спочатку гонорова дівчина була впевнена, що працюватиме у престижному ліцеї чи школі, та правда життя змусила її спуститися з небес на землю. Там не знайшлося місця для молодого фахівця – перевагу надавали досвідченим вчителям. Дівчина вже подумувала про репетиторство – теж без варіантів: немає досвіду – немає довіри. Після шести місяців марних спроб знайти хоч якийсь заробіток, дівчина вирішила не зважати на амбіції та надіслала резюме на популярну  вакансію «офіс-менеджер», яка майоріла на всіх сайтах з пошуку роботи – відгукнулася на пропозицію «забезпечувати життєдіяльність офісу» та вести кадрову документацію. Надіслала резюме та й забула, а дзвіночок пролунав.

***

Директор фірми «Сервіс Лайф» при підборі кандидатів не зважав на кількість відпрацьованих років. Головне для нього, щоб людина була порядна та здібна, а все інше можна осягнути за місяць–два. Як говорять – було б бажання. Цього правила він дотримувався і тоді,  коли брав на роботу офіс-менеджера для фірми. Тим більше, до цього моменту такого працівника в компанії не було: безлад панував і в офісі (доходило до смішного – співробітникам доводилося воювати за олівці, бо вчасно їх ніхто не купував), і в кадрових документах (які оформлялися в майже довільній формі). Навіть Оксані зробили неправильний перший запис в трудовій книжці, а вона через недосвідченість цього не помітила…

«Сервіс Лайф» хоч і невелика фірма, проте, розвивалася стрімко. Разом з нею розвивалася і Оксана – обов’язків та відповідальності у дівчини побільшало. Окрім обов’язків офіс-менеджера та, по суті, кадровика, Оксана почала виконувати функції менеджера з персоналу – шукати нових співробітників та організовувати для колег тренінги. До того ж, директор час від часу звертався до дівчини з проханням вибрати дружині подарунок, забрати костюм з хімчистки тощо. Та дівчина не скаржилася, а продовжувала сумлінно працювати, боячись залишитися без роботи, тим більше, що зарплатню їй підвищили. Дуже любили офіс-менеджера і колеги, вона для них була помічником і порадником. Якщо у колективі виникали непорозуміння – на допомогу приходила Оксана, якщо потрібно було вирішити якісь питання з директором – без Оксани нікуди.

***

В один із робочих днів директор повідомив Оксані, що у нього є до неї розмова, та попросив зайти, коли з’явиться вільний час.

Дівчина не приділила цьому особливої уваги, адже подумала, що директор скаже виконати чергове особисте прохання.

– Петре Яковичу, викликали? Доброго дня, – промовила дівчина, зайшовши до кабінету директора фірми «Сервіс Лайф».

– Привіт, Оксаночко, є делікатна розмова, проходь, – радо вітав керманич свою помічницю.

– Кажіть, Петре Яковичу.

«Точно буде про щось просити», – подумала про себе Оксана.

– Ти ж знаєш, ми стрімко розвиваємося, і це добре, – перейшов до діла директор. – І от я вирішив скинути з тебе трохи обов’язків.

Дівчина не зрозуміла, у чому справа.

– Хочу прийняти на роботу менеджера з персоналу. Раніше його обов’язки виконувала ти, а тепер буде можливість сконцентруватися на своїх. Ти як? – запитав директор.

Для Оксани така звістка була несподіваною, але приємною, тому і відповідь керівник отримав схвальну.

– Я не проти,  проте, мене цікавить, чи це якось вплине на мою заробітну плату? – поцікавилася дівчина.

– Я очікував на таке запитання, і змушений тебе розчарувати. Тут без варіантів. Частину коштів, які я тобі доплачував, доведеться зняти із зарплати. Ти повинна це зрозуміти, – відповів шеф.

Після розмови з директором в Оксани були дивні відчуття. Роботи стало набагато менше, але ж зарплату також скоротили… Заспокоїла себе старим добрим «Все, що не робиться, – на краще».

***

Через декілька днів до своїх обов’язків приступила Лариса. Появі нового менеджера з персоналу не дуже зраділи працівники фірми. Жінки не втрачали жодної можливості обговорити нову співробітницю. Її не любили через те, що вона зайняла місце людини, яка їм була не просто колегою, а другом.  «Чи зможе вона замінити нашу Оксану?» – часто лунало з вуст працівників.

Перші два тижні, за старою звичкою, колеги приходили за порадами та допомогою до Оксани, остання не могла їм відмовити. До того ж, ввести в суть справи Ларису довелося саме їй. Ось і виходило – вона продовжувала робити те, що робила і до цього.

– Не терпітиму, – вирішила дівчина і попрямувала до кабінету директора.

Підготувала

Катерина Гарманчук

1. Чи можна вносити запис «офіс-менеджер» до трудової книжки? Якщо ні, то який запис до трудової книжки працівника з відповідними обов’язками Ви порадите зробити (відповідно до Класифікатора професій)?
2. Які наслідки для роботодавця того, що назва професії не співпадає з назвою професії в Класифікаторі? Чи передбачена відповідальність для працівників кадрових служб за невідповідність назви професії відповідно до Класифікатора при заповненні трудової книжки?
3. Як вносяться виправлення до трудової книжки у випадку здійснення неправильного запису посади відповідно до Класифікатора професій?
4. Чи законно те, що Оксані спочатку підвищили зарплату, а потім скоротили?
5. Як Оксані боротися з тим, що директор просить її виконувати завдання, не пов’язані з робочими обов’язками?
6. Які негативні наслідки можуть виникнути для працівника в подальшому, якщо роботодавець не виправить назву посади в його кадрових документах відповідно до Класифікатора?
7. Чи в усіх кадрових документах назва посади працівника обов’язково має бути сформульована згідно з Класифікатором професій? Або є кадрові документи, в яких роботодавець може зазначати назви «за традицією» чи за власним бажанням?

Відповіді на ці та інші запитання читайте у грудневому номері журналу «Праця і Закон»