Бюрократія чи користь?

Здебільшого штатний розпис виглядає як звичайна табличка, що складається з кільканадцяти стовпчиків та рядків. Здавалося б, пересічний за суттю та процедурою складання документ. Проте серед кадрових фахівців навколо нього постійно точаться дискусії.
Одну зачіпку для суперечок знаходимо вже у формулюванні самого терміну. Окремі філологи ставлять слову «розпис» діагноз «невірний переклад з російської». Адже зазвичай його використовують на позначення одного з різновидів живопису. То як же безпомилково «звертатися» до документа? Згадок про нього в законодавстві обмаль, проте і Господарський кодекс, і Постанова Кабінету Міністрів від 28 лютого 2002 р. № 228 «Про Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій», і Лист Міністерства праці та соціальної політики № 162/06/187-07 від 27 червня 2007 р. «охрестили» документ саме «розписом». На коректність такого формулювання вказують і деякі філологічні джерела. Зокрема, тлумачний словник української мови «Зрозумій мене» видавництва «Довіра» містить три визначення розпису: 1. Настінний живопис. 2. Писемний перелік, список чого-небудь. 3. Таблиця, в якій міститься вказівка на час, місце, здійснення чогось, розклад. Отже, вживання цього терміна виправдане з погляду не лише законодавства, а й правильного мовлення.
Інший привід для дискусій – необхідність ведення штатного розпису. За висновками експертів, прямої настанови щодо обов’язковості документа українське законодавство не має. А от Лист Мінпраці № 162/06/187-07 вбачає в його відсутності порушення вимог законодавства про працю і обіцяє можливість притягнення до адміністративної відповідальності згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Практики, в свою чергу, вважають, що в цілому притягнути роботодавця до відповідальності за відсутність штатного розпису не можна, і резонність його ведення трактують скоріше як «вельми бажано», а не «вкрай необхідно». Він є зручним інструментом планування та організації відомостей про структуру штату – засобом створення впорядкованої моделі хаосу посад та окладів. Отже, теоретично ведення штатного розпису навряд чи є велінням Феміди, але на практиці обійтися без нього, очевидно, неможливо – особливо на великих підприємствах.
Сподіваємося, відповіді на більшість запитань, що виникають у процесі ведення штатного розпису, ви знайдете на сторінках нашого часопису. Експерти поділяться особливостями процедур його складання, затвердження та внесення змін. Марія Шевченко розповість про те, як адаптувати до вітчизняного законодавства формулювання найпоширеніших нових професій, пропонуючи відповідники посад, що містить актуальний Класифікатор професій (с. 19). Крім того, в номері ви знайдете статті, що стосуються таких проблемних для роботодавців питань, як: звільнення працівника без законодавчої необхідності відпрацьовувати певний строк через прийняття на іншу роботу за конкурсом (матеріал Вероніки Аблової, с. 16) та захист інвестицій компанії в навчання співробітників (публікація Наталі Єфанової, с. 26).

Бажаємо вам впевненості та ладу в усіх робочих ситуаціях.
Світлана Фальова,
редактор