Дійові особи:
Линів Тимур Гнатович – директор бюро перекладів «Наше Слово».
Зоя Федорівна – кадровик.
Каміла – випускниця педуніверситету (викладач англійської мови).
Не встигла Каміла й озирнутися, як роки навчання в університеті були позаду. Літо цього року для випускниці не було звичним.
Колись відпочинок у дівчини асоціювався зі справжнім безтурботним періодом на три місяці, в які не згадуєш про лекції, тривожні сесії, написання курсових, дипломних... Це літо було інакшим. Дівчина вирішила не бити байдики та одразу взялася за пошук роботи. І як це часто буває, спочатку за спеціальністю, а потім – куди візьмуть. Другий варіант не пройшов також.
– Нічого, спробую використати всі можливі варіанти – звернуся до центру зайнятості, – подумала дівчина та вирушила реалізовувати свою ідею. Після першого ж візиту до центру зайнятості Каміла вирішила самостійно не шукати підходящої роботи, адже на всі 100 % була впевнена, що для такого молодого спеціаліста, як вона, обов’язково знайдеться достойне місце в якійсь із шкіл, та й матеріальна допомога в її ситуації не була зайвою. Сидіти склавши руки довго не довелося, запрошень та пропозицій з кожним днем ставало все менше, а про достойних кандидатів і мова не йшла. З центру зайнятості пропозицій поки не було. Знову взялася за пошук.
***
Для Тимура Гнатовича робочий тиждень розпочався з традиційної філіжанки міцної кави, яку принесла секретар. Директор полюбляв ранкову каву, яка розслабляла та водночас сигналізувала про початок нових обов’язків, яких, був певен чоловік, накопичилося немало, адже в п’ятницю довелося піти з роботи раніше – терміново викликали у справах.
Останні півроку керманич часто відлучався, все з паперами його заставали в дверях підлеглі, кудись постійно поспішав. Про причини своєї відсутності нікому не розповідав, деякі працівники вже почали хвилюватися, чи нормально йдуть справи в бюро, дехто із співробітників розносив чутки про закриття. Проте офіційних заяв від керівництва поки не було.
Допивши каву, чоловік запросив кадровика Зою Федорівну на розмову.
– Досі мовчав, – промовив до жінки. – Сідай, треба серйозно поговорити, – так налаштував на роботу кадровика Зою, яка спізнилася на півгодини.
Поки жінка знімала плащ та намагалася прилаштувати змоклу парасольку, чоловік перейшов до справи.
– Зоє, нещодавно був на нараді директорів. Під час перерви спілкувався з одним колегою та вирішив перейняти досвід у «нашого брата». Хочу і у нас в бюро створити додаткові робочі місця для безробітних, інвалідів та молодих спеціалістів, які влаштовуються на роботу вперше, – сказав чоловік та замовк, очікуючи на реакцію кадровика. Довго чекати не довелося.
– Босе, дозволю собі зауважити, що це дуже відповідальне та серйозне рішення. Ви все обдумали? Адже сказати та зробити – різні речі. Ці робочі місця потрібно створити, якщо працівник-інвалід – облаштувати, а якщо молодий фахівець – навчити, – сказала кадровик.
Така відповідь не сподобалася керівнику, адже він і сам це розумів. Більше того, виношував та обдумував це питання вже давно.
– А ви думаєте, Зоє, я так, як ви байдики б’ю. Вже який місяць їжджу в наш центр зайнятості, все дізнаюся, що там і як. А коли ситуація прояснилася – вирішив спочатку проінформувати, а потім і долучити тебе до виконання справи, адже нові співробітники – це вже не тільки мій клопіт, а безпосередньо твої обов’язки.
Жінка на якусь мить відчула себе ніяково. Тепер, коли була зрозуміла причина відсутності директора на роботі, Зої стало соромно за те, що саме вона породжувала чутки про закриття бюро, які створювали серед колег певний дисбаланс.
– Якщо влаштуємо працівника мінімум на два роки до нас у бюро, який був зареєстрований у службі зайнятості, – отримаємо дотацію. Мене цікавлять, власне, молоді фахівці, можна також взяти інваліда. Щойно закінчимо ремонт на другому поверсі, можна буде думати про розширення, а зараз потрібно розмірковувати про вакансії, яких не вистачає, або які зможуть нам бути корисними. Зараз така пора, що знайти молодь, яка щойно закінчила навчальні заклади, досить просто. От, наприклад, новий перекладач нам в бюро не завадить, навіть навпаки. Знайдемо молодого грамотного, амбітного, старанного працівника, та й навчимо його тонкощам. Через місяць, я впевнений, ніхто і не скаже, що це новачок, а людина буде вдячна за надану можливість. І нам добре, і ЦЗ непогано, працівнику ще краще, – пояснив директор. – І ще, Зоє, ми не закриваємося, не за-кри-ва-є-мо-ся! – однозначно промовив бос.
***
Пропозиція центру зайнятості влаштуватися перекладачем в бюро не порадувала Камілу. Робота саме в школі була мрією дівчини, та й зарплатню пропонували невеличку. Цим і вдруге аргументувала свою відмову. Проте через деякий час сама зрозуміла, що це, попри все, гарний досвід, але бюро вже знайшло людину на вакантне місце. Вакансія закрита.
Підготувала
Катерина Гарманчук
- Що потрібно зробити безробітному для того, щоб зареєструватися в центрі зайнятості? Які документи має підготувати молодий спеціаліст, який досі ніде не працював?
2. Кого в першу чергу працевлаштовують на дотаційні місця?
3. Що чекає на працівника, коли він відмовляється від запропонованої ЦЗ вакансії у зв’язку з невеликою зарплатнею?
4. На яку дотацію може розраховувати директор Тимур Гнатович, якщо працевлаштує і молодого спеціаліста, і інваліда? Хто повинен облаштовувати робочі місця для інвалідів: роботодавець чи ЦЗ?
5. Чи може ЦЗ направити працівника на роботу, який попередньо відмовився від цієї вакансії, а згодом передумав?
6. За яких обставин працівнику може бути скорочений розмір допомоги по безробіттю?
Комментариев нет:
Отправить комментарий