HRD - единственное в Украине специализированное Издательство в сфере HR. Наша миссия - развитие HR-сообщества с помощью качественной и полезной информации, транслируемой лучшими HR-практиками страны.
Рената Чучмай, директор по персоналу IT-компании SoftServe,
точно
знает, чтобы быть востребованным HR-ом, необходимо не только развивать и
обучать своих сотрудников, но и развиваться самостоятельно. Ежедневно.
Ежеминутно. Ежечасно. Казалось бы, все достаточно просто: изучать
новые направления и усовершенствовать уже изученные. Тем более, что
многие HR-ы (да и не только они) стремятся к личностному и
профессиональному развитию. Но не так-то было: есть много дел, которые
как маленькие живые существа, дергают за
ниточки, сбивая нас с намеченного пути. Если хочешь быть успешным,
необходимо трансформировать чувства усталости, раздраженности, состояния
стресса, разочарованности в позитивную энергию. Этот процесс будет
достаточно легкий, если разработать собственную философскую концепцию
профессионального роста, – уверена героиня нашей постоянной рубрики
"Карьера".
По признанию героя рубрики «HR-карьера», рассказавшего о своем профессиональном пути в рамках подготовки январского выпуска нашего издания, будучи студентом, он мечтал о военной карьере. И сегодня Андрею Злотникову есть что рассказать о войне – только за таланты. Читайте интервью с руководителем HR-функции концерна «НИКО».
Для компаний, которые являются частью огромной глобальной организации, важно не раствориться в международном сообществе, а внести свою лепту в его развитие, стать причастными к ключевым бизнес-процессам, не только перенимать практики, но и предлагать свои уникальные решения. О том, как эти задачи решаются в «АББ в Украине», рассказала гостья нашей традиционной рубрики. Основной фокус интервью, учитывая тему номера журнала, – на эффективных программах обучения и развития сотрудников.
Александр КУЧЕРЕНКО, директор по управлению персоналом, Член Правления ДТЭК
От героя нашей постоянной рубрики часто можно услышать заявления вроде «Это сложная задача, но ведь другие и не приносят удовольствия» или «Это непросто, но мне так нравится». Некоторые решения, которые Александру Кучеренко приходилось принимать на профессиональном пути, по его собственному признанию, в начале казались авантюрами. Однако сегодня очевидно, что игра стоила свеч – рискованные карьерные шаги, несколько смен сферы работы, городов и даже стран оправдали себя.
В интервью журналу «Управление персоналом – Украина» Александр рассказал о своей карьере, компаниях, в которых ему доводилось работать раньше, а также HR-приоритетах ДТЭК.
В «Хилти (Украина)» есть принцип: не принимать в свои ряды т. н. джамперов – людей, которые привыкли менять работу как перчатки (что не так просто в секторе прямых продаж). Это не хорошо и не плохо – просто критично именно для этой компании. Важно, что столь необходимую данному бизнесу лояльность демонстрирует и человек, который отвечает за политику подбора в целом.
В интервью Елена рассказала о своем карьерном пути, сложностях, связанных с управлением персоналом, которые испытывает ее компания, решениях, принимаемых в связи с этим, и сотрудниках, которые готовы возвращаться.
Наталия СНИМЩИКОВА, директор по работе с персоналом ООО «Никомед Украина»
Чтобы достичь результата, необходима цель – в мире бизнеса это сродни аксиомы, которая, как известно, не требует доказательств. Другое дело, что цель не всегда очевидна в начале пути – она может существовать как устремление, но не быть сформулированной в классическом понимании. И только потом, при долгих поисках и нередко чьей-то помощи, обрисоваться ясно и отчетливо. О своих профессиональных поисках и находках, а также некоторых HR-практиках компании «Никомед» расскажет героиня нашей постоянной рубрики "Карьера" в декабрьском номере "УП-У".
Новое поколение менеджеров – тех, которые к 30 с небольшим годам занимают самые высокие корпоративные посты – отличает мобильность, энергичность, установка на результат и прагматичный подход к бизнесу, избавленный от излишних иллюзий. Александр Рудницкий – яркий представитель этой генерации управленцев. На вопрос о том, каковы цели компании, в которой он работает, предельно честно и справедливо отвечает, что основная цель – получать прибыль и завоевывать лидерские позиции на рынке. Но уточняет: выполнить эту задачу без участия персонала невозможно. Только люди могут привести к победе.
Интервью с Александром Рудницким читайте в сентябрьском номере журнала "Управление персоналом - Украина"
Жеромська Світлана Вікторівна – керуючий партнер консалтингової компанії «Адвертіс», 27 років, незаміжня;
Шаповалов Олег Романович – керуючий партнер консалтингової компанії «Адвертіс», 34 роки, неодружений;
Білицький Валерій Сергійович – керівник відділу розвитку бізнесу видавництва «Профі-Літера», 35 років, розлучений, має сина 11 років, який живе з матір’ю;
Павлюченко Сніжана Ігорівна – директор з персоналу видавництва «Профі-Літера», 30 років;
Світлана Жеромська сиділа позаду водія у власній «Хонді» і намагалася боротися з нападами нудоти. Від токсикозу на перших тижнях вагітності не була захищена жодна з її заміжніх подруг, які зараз сиділи вдома і доглядали малечу. І хоча через постійне погане самопочуття та заториранкового мегаполісу Світлані було дедалі важче діставатися офісу, вона все-таки була щасливою. Токсикоз – чи не найвірогідніше свідчення того, що за кілька місяців у Світлани народиться дівчинка. А пані Жеромська, найчарівніша леді-бос у радіусі сотні кілометрів, у свої 27 років вже хотіла народити донечку – своє крихітне продовження, майбутню подругу і спільницю в усіх жіночих мріях.
На мобільнику висвітився час – 9.30 ранку. Нарада з менеджментом знову минула без Світлани. Так навіть краще – нащо підлеглим бачити її обличчя із зеленуватим відтінком і залишками ранкового макіяжу? А співвласник «Адвертісу», її партнер та приятель Олег Шаповалов вже звик до «неофіційного» щоденного вигляду Світлани Жеромської. Зрештою, бувало й гірше…
–Доброго ранку, сонечко…О, ти сьогодні якась аж занадто…
–Яка, Олеже, - бліда? Похмура? Втомлена? Ти можеш мене зустрічати привітніше?
–Світланко, я хотів сказати – чарівна…
–А, зрозуміло. Знаєш вислів: «наскільки погано жінка почувається, настільки гарний вона має вигляд»? Так це про мене!
–Мені так шкода тебе, дорогенька…Тримайся – колись усе це мине. До речі, ти мені нещодавно так і не відповіла на одне запитання…
–Хочеш дізнатися, хто батько дитини? – кривувато усміхалась пані Жеромська. – Нащо це тобі?
– Світлано, ми з тобою не чужі один одному люди. Ти знаєш, як я до тебе ставлюся. Я маю бути певен, що батько дитини – порядна людина і не кине тебе з дочкою напризволяще.
– Та невже? Олеже, тоді ти – не за адресою. Це я кинула його напризволяще! Мені не потрібні «штани в оселі». А дитину я здатна виховати самостійно. Я не хочу, щоб моя дочка повторювала історію моїх складних стосунків із власним батьком.
– Сонце, не усі чоловіки однакові – звикни до цього. А дитині потрібна повноцінна родина, в якій пануватиме турбота та злагода…
–Ось саме заради панування турботи і злагоди я не хочу наражатися на небезпеку. Олеже, розмову закінчено.
***
За два місяці на нараді з приводу старту PR-кампанії для замовника керівництво компанії «Адвертіс» активно обговорювало перелік підрядників для виконання супроводжувальних рекламних робіт. Коли постало питання про вибір типографії, Олег Шаповалов нагадав про постійних партнерів – «Профі-Літеру»:
–Гадаю, Світлано, представницьку продукцію та подарункові буклети замовлятимемо, як завжди, у Валери Білицького?
Пані Жеромська відреагувала досить дивно:
–А я гадаю, що саме час змінювати партнера у поліграфії.
– Чому? Якість друку нас завжди влаштовувала, ціни Валерій давав просто смішні як для сучасного ринку…
– Саме так, Олеже. Якість не повинна влаштовувати. Якість має задовольняти. А мене Валерій Білицький як партнер не задовольняє. Я маю на увазі бізнес-партнерство, звичайно.
Олег Шаповалов не вірив тому, що почув: відносини між «Адвертіс» і «Профі-Літерою» були майже ідеальними. Тихий та розважливий Валерій Білицький завжди міг домовитись з категоричною Жеромською, не надто нехтуючи власним зиском. Що ж трапилось? Утім, не затягуючи паузи, Олег відповів:
–Згода, Світлано, я віддам наказ про оголошення тендеру серед типографій. Маєш якісь додаткові побажання до кандидатів?
–Особливих – ні, не маю. Усе, як завжди, - якість має бути на найвищому рівні, а ціни – такими, щоб могли зацікавити видавця бульварної газети уякомусь Урюпинську. А тепер – вибач, маю бігти на зустріч із клієнтом.
Двері за Світланою зачинилися, а Олег знайшов у довіднику номер Валерія Білицького.
– Валєро, привіт. Як ся маєш? Слухай, маю до тебе одне питання…
***
П’ять місяців потому, травневого ранку Світлана Жеромська, лежачи у палаті одного з кращих пологових будинків міста, притискала до серця новонароджену Іринку. Телефон розривався від вітальних повідомлень. На шафі лежали оберемки квітів, наповнюючи палату ніжними пахощами. Раптом у двері постукали – Олег, її друг і бізнес-партнер, прийшов привітати молоду матусю та новонароджене дитя.
- Сонечко, як почуваєшся? Щиро радий тебе бачити у доброму гуморі!
- Дякую, Олеже…Я розумію – останні дев’ять місяців мій характер добряче зіпсувався. Але все вже позаду – невдовзі мене звідси випишуть…
- До речі, Світланко, я протягом останніх тижнів підтягнув твої справи, тому можеш сидіти з донечкою скільки завгодно – хоч два роки, хоч три. Я зможу вести бізнес самостійно. Звичайно, під твоїм чуйним контролем на відстані телефонного дзвінка. – посміхався Олег.
- Олеже, жартуєш? Я з малою буду лише зо два місяці – надалі її виховуватиме няня, я вже домовилася. Щоправда, на годуванняІринку привозитимуть в офіс, але це дрібниці. Я не можу залишити бізнес зараз!
- Світланко, я поважаю твою думку, але… Ти не вважаєш, що з дитиною через твою тяжку форму трудоголізму може сидіти й батько Іринки?
- Олеже, не починай…
- Світлано, я не починаю – я продовжую. У мене для тебе сюрприз. Він – за дверима.
Цієїмитідверіпалати відчинилися. На порозі стояв Валерій Білицький з букетом конвалій і ніяково посміхався. Пані Жеромська тільки зітхнула: виявляється, її таємницю вже розкрито. На подиху леді-бос ледь чутно промовила:
- Олеже, залиш нас...
***
- Валерію, ти хоч тямиш, що говориш? Це ж нонсенс!
- Свєто, я багато думав про це. Дитині потрібен батько. Водночас матеріальна допомога від мене тобі не потрібна – ти сама заробляєш і на себе, і на свою дитину. Єдине, чим я можу тобі зарадити – це взяти на себе турботу про нашу Іринку. Їй не потрібні няньки і виховательки – це чужі люди, які не можуть опікуватися нашою донечкою. Тому у відпустку по догляду за дитиною йтиму я – для тебе бізнес надто важливий, та й сидіти вам обом на одну мою зарплатню буде, м’яко кажучи, некомфортно.
- Валерію, ми ж навіть не одружені! – в очах у Світлани стояли сльози.
- А коли печатка у паспорті слугуваладоказом батьківства? Я – тато Іринки і без штампу.
***
На цьому ж тижні Валерій Білицький подав документи на оформлення відпустки по догляду за дитиною в HR-дирекцію видавництва. Директор з персоналу Сніжана Павлюченко з подивом поглянула на колегу:
- Валеро, нащо це тобі? Ти розумієш, що втрачаєш можливість будувати кар’єру і будеш позбавлений вільного часу?
- Сніжано, я нічого не втрачаю, – пан Білицький мав вигляд абсолютно щасливої людини. – Досить робити хибні висновки і марнувати час. Свого сина я вже втратив – ми майже не бачимося. Я не хочу втрачати кохану жінку і наше дитя.
Читайте липневий номер журналу "Праця і Закон" та знаходьте відповіді експертів на наступні питання:
1. Роз’ясніть процедуру оформлення відпустки по догляду за дитиною із погляду українського законодавства?
2. Чим відрізняється процес оформлення такої відпустки чоловіком від традиційного – коли відпустку оформлює жінка?
3. Чи існує практика оформлення таких відпусток чоловіками у вашій компанії?
4. Які особливості оформлення відпустки по догляду за дитиною для чоловіка, якщо шлюб між батьками незареєстрований?
5. Про що слід пам'ятати працівникові, який оформлює відпустку по догляду за дитиною (пакет документів, права, термін оформлення), аби процес оформлення відбувся якомога швидше та комфортніше?
6. З досвіду роботи - чим ризикує жінка (або чоловік), який іде "у декрет" (кар'єра, фінансові втрати тощо)?
7. Якими можуть бути схеми з підтримки молодих батьків роботодавцем?
.jpg)
