Соціальний ділог

Погодьтеся, що будь-яке ключове рішення чи то для компанії, чи навіть для всієї держави, ефективне тоді, коли воно прийняте в ході конструктивного діалогу. У сфері трудових відносин саме працівники, роботодавці та державні органи мають вести діалог у форматі круглого столу: не лише наполягати на своєму, але й приймати до уваги думки опонентів. Недарма німецький фахівець з мистецтва ділової бесіди Отто Ернст стверджував, що «розмовляти – це, по суті, означає поступитися співрозмовнику в одному питанні, щоб він нам поступився в іншому». Зиск очевидний!

Судячи з проблем соціальної сфери, у нашій державі вже давно ведуть лише монологи – численні, але не результативні. Навіть офіційна статистика нерідко кардинально відрізняється від реальних даних, не відображаючи справжні проблеми суспільства. Розглянемо останні доступні дані. Наприклад, за інформацією Держслужби статистики України, рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до населення працездатного віку, на 1 листопада 2011р. становив 1,4 %. Але на ці цифри орієнтуватися не варто, адже експерти зазначають: реальні показники, розраховані за методологією МОП, значно вищі. Так, в нашій країні рівень безробіття економічно активного населення працездатного віку в середньому за І півріччя 2011 р. становив 8,9 %.

Однією із причин такої розбіжності є те, що громадяни шукають заробіток не через центр зайнятості, а шляхом розміщення приватних оголошень в Інтернеті та газетах.

Також можна навести ще одне дослідження, проведене аналітико-дослідницьким центром «Інститут Горшеніна». Так, найактуальнішою проблемою українського студентства на сьогоднішній день є відсутність роботи. 36 % студентів відзначили, що проблема з працевлаштуванням стосується особисто їх, 64,5 % вважають, що ця проблема є головною для всієї української молоді.

Можна продовжувати аналізувати статистику, але доцільніше поговорити про те, який внесок може зробити роботодавець для зменшення нагальних проблем. На сторінках журналу ви знайдете вступну статтю Юлії Черкашіної, яка розповіла про правові форми працевлаштування та особливості регулювання їх законодавством.

Проведення громадських робіт та організація їх на підприємстві – саме про це стаття Ігоря Литвина, який також подав зразок відповідного договору між роботодавцем та працівником.

Законодавець закріпив гарантії, які заохочують працівників до підвищення кваліфікації або проходження спеціального професійного навчання. Саме про них розповіла Наталія Іваницька, зокрема звернувши увагу на оплату праці за час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям.

Дмитро Жуков став автором статті про забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників, де розкрив процедуру розірвання трудових відносин, зазначив категорії громадян, які мають переважне право в залишенні на роботі, подав актуальний приклад із судової практики. Своєрідним доповнення до цього матеріалу є стаття Костянтина Костіна – допомога держави та роботодавця по безробіттю.

На допомогу фахівцям відділів кадрів та HR-менеджерам у журналі введена нова рубрика «1С: поради кадровикам». Відкриває цикл статей матеріал Катерини Ратушняк на тему «1С як інструмент підготовки звітів для менеджменту». Практичні рекомендації, наочні приклади та досвід експерта дозволять оптимізувати ваш робочий час та підвищити професійний рівень.

Зміст номеру:

Ю. Черкашіна

Правові форми працевлаштування – широкий вибір

І. Литвин

Суспільно корисні роботи

Н. Іваницька

Направлення на професійне навчання працівників

Д. Жуков

Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників

К. Костін

Допомога держави та роботодавця по безробіттю

К. Ратушняк

1С як інструмент підготовки звітів для менеджменту

К. Гарманчук

Змиритися не можна відстояти

Кейс "Впійманий на гачок"

Дійові особи:

Сальников Василь Степанович – директор рекламного агентства «Майнд Фест».

Щедрий Денис – креативний директор.

Діденко Катерина Дмитрівна – кадровик.

Мартиненко Світлана – секретар.

Обмеження існує для того, щоб ті чи інші процеси перебували у рамках відповідності соціальним та правовим нормам. Звісно ж, враховуючи людську природу, заборони, як правило, стимулюють бажання їх порушити. Із цього випливають спроби недобросовісних роботодавців «обійти» невигідні бізнесу норми законодавства, встановити внутрішньокорпоративні правила, які можуть суперечити законам.

Винахідливість демонструють працівники, які часом і брехнею не гребують, щоб не дотримуватись правил, що створені для обох сторін трудових відносин. А як результат – несправедливі звільнення, судові позови або ж просто пляма на репутації співробітника чи компанії.

Саме така невтішна перспектива вже чекала на дирекцію компанії «Майнд Фест», яка стояла на порозі невеликого скандалу із потенційним співробітником. Із цього приводу у кабінеті директора йшла розмова між керівником та одним із менеджерів компанії.

– Василю Степановичу, прийшов до вас обговорити моє «фіктивне» працевлаштування, – розпочав діалог креативний директор Денис. – Що ж виходить: «на вході» золоті гори обіцяли аби, так би мовити, заманити в компанію потрібного фахівця. Зараз же відмовляєтесь від своїх слів… Чи є якесь пояснення такої поведінки?

– Маю віддати належне твоєму професіоналізму, адже випробний термін ти пройшов успішно і показав відмінні результати, та це не означає, що я маю платити тобі шалені кошти. – поки що спокійно відповів Василь Степанович.

– А обіцяні додаткові бонуси ви також не вважаєте за потрібне виплачувати? – уїдливо запитав Денис.

– Слухай, Денисе, у компанії є вільна вакансія та певні умови роботи… А вже тобі вирішувати: погодитися чи відмовитися від «посади твоєї мрії»! Чи не так ти ще на співбесіді називав майбутнє робоче місце? Виходить, що вже тоді тебе цікавив лише розмір зарплати! – глузував директор.

– Моя мрія, на жаль, залишилася на папері. Реальність виявилася оманливою! Знаєте, ще працюючи на старій роботі інколи моніторив джоб-сайти та помітив, що протягом року ваша вакансія з’являлася регулярно. Це мене здивувало та насторожило, але, на жаль, не відлякало. – відверто розповів Денис.

– У чому ж моя вина, що на ринку так мало хороших фахівців. Я пропоную конкурентноспроможну зарплату, а те, що написано у вакансії – лише приваблива наживка. Бізнес вимагає жорстких правил гри… – відповів директор, зовсім не відчуваючи своєї вини.

– Я витратив на вас свій час і, сподіваюсь, це вагома причина як мінімум для вибачення! – сказав Денис керівникові.

Вибачення Денис так і не почув, тому на цьому розмова закінчилася, але кадрові проблеми у компанії не вичерпалися, адже дивлячись на таке ставлення до власних співробітників, можна зробити висновок щодо принципів ведення бізнесу цієї компанії.

***

Наприкінці робочого дня уже майже в пустому коридорі зустрілися кадровик та секретар та розпочали розмову.

– Добрий вечір, Катерино Дмитрівно! Чому додому не йдете? – запитала Світлана.

– Це саме й тебе хотіла спитати. Зрозуміло, що я через надлишок кадрових проблем ніколи вчасно з роботи вийти не можу, а ти чому ще на робочому місці? – поцікавилась Катерина Дмитрівна.

– Керівник ще й не планує йти і чомусь вирішив, що і я маю тут до ночі сидіти, – ображено мовила Світлана й додала: – Вже несила знаходитися в цих чотирьох стінах.

– Чого ж твоя душа бажає, Світланко? – жартома запитала кадровик і продовжила: – Немає обмежень для наших думок, але є обмеження в діях.

– Завжди мріяла про роботу із постійними відрядженнями, бажано закордонними, із можливістю гнучкого графіку, – наївно відповіла Світлана. – А ще впевнена, що у майбутньому обов’язково буду працювати у великій міжнародній компанії із можливості стажувань у закордонних відділеннях.

– У свій час я також цього хотіла, але зараз розумію, що велика корпорація для кадровика – це величезний головний біль. Уявити навіть страшно кількість співробітників, яких необхідно оформити на роботу, відправити у відпустку, зафіксувати лікарняний, перевести, командирувати. Це список можна продовжувати… – розійшлася Катерина Дмитрівна.

– Ви сприймаєте це з точки зору людини, яка обслуговує адміністративні потреби усіх процесів. Мене ж приваблюють можливості, що відкриваються. Наприклад, моя подруга вже півроку працює у Німеччині у головному офісі своєї компанії. Їй пощастило потрапити в програму ротації – підвищити свій професійний рівень в іншій країні. Також є змога залишитися там назавжди у разі відмінних результатів роботи, – розповідала Світлана.

– Хтозна, можливо, наш «Майнд Фест» коли-небудь вийде на міжнародну арену, а ти, вірна помічниця нашого шефа, і в закордонне відрядження з’їздиш, і підвищення отримаєш! – намалювала оптимістичну картину майбутнього Катерина Дмитрівна. – А поки що, дорогенька, ми будемо розгрібати стоси паперів у нашій «локальній» конторці, маленькій за розмірами, але з великими амбіціями.

– Сподіваюсь, ваші прогнози рано чи пізно здійсняться, ось тільки невідомо, де будемо ми у той час? – поставила риторичне запитання дівчина. – Враховуючи випадок із креативним директором Денисом, навряд чи компанія зможе набрати в штат таких співробітників, які б підняли імідж та статус організації.

Підготувала
Тетяна Вареник

*****************************************************************

1. Чи можливо ще на етапі випробного терміну укласти офіційний договір про умови майбутньої роботи: обов’язки, розмір заробітної плати та наявність додаткових опцій? Якщо ж спір все ж таки виник, чи може опублікована вакансія стати повноцінним доказом на суді обману з боку роботодавця?
2. Як оформити співробітника, що певний період працює в материнській компанії за кордоном (запис у трудовій, виплата заробітної плати та ін.)?

Відповіді на ці та інші запитання читайте в грудневому номері журналу "Праця і Закон"

Щоб у домі був порядок

Компанія може ризикувати, приймаючи рішення, та поплатитися за помилку власним доходом, а от чи відповідає вона за свої дії щодо працівників? КЗпП зобов’язує це робити, але у павутині українського законодавства досить легко заплутатись як роботодавцю, так і співробітнику. Тут доречно процитувати Оноре де Бальзака, який писав, що ми «ніщо так погано не знаємо, як те, що кожен повинен знати: закон».

Відповідно, і платити за це «незнання» доведеться саме з бюджету компанії. Як повідомили у прес-центрі Державної податкової служби, 95 % роботодавців порушують трудове законодавство. Зокрема, заступник голови відомства стверджує, що кожен п’ятий виплачує зарплату нижче прожиткового мінімуму, ще більший відсоток підприємств видає зарплати «в конвертах», ухиляючись від податків. Зрозуміло, що це далеко не повний перелік, а от вирішити ці проблеми чиновник пропонує шляхом запровадження «моди» на офіційне працевлаштування з пристойною зарплатою. Поки держава намагається змінити свідомість, роботодавцям доводиться коритись реальності… Цього року за результатами таких перевірок Державна податкова служба України перерахувала до казни 5,44 млрд грн.

Упевненість у правильності своїх рішень дозволить уникнути неприємностей із законом, а допоможуть у цьому експерти вересневого номеру журналу. Так, підстави та процедура звільнення докладно прописані у КЗпПУ, але що робити, коли стоїть вибір між двома співробітниками при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації? У такій ситуації стане у пригоді стаття Надії Братаніч, яка розказала про категорії співробітників, що мають переважне право в залишенні на роботі.

Торкнулися експерти й явища дискримінації, яке, зокрема, поширене у стінах українських компаній. Звичне протистояння чоловіків та жінок вже нікого не дивує, але нерівноправність проявляється й щодо молодих фахівців. Трудове законодавство встановило адміністративне і кримінальне покарання за такий суб’єктивізм роботодавців, хоча його й важко довести в суді.

Для того щоб мінімізувати утиски молоді, була розроблена система дотацій роботодавцю для надання першого робочого місця. Цій темі присвячений матеріал Кирила Фесика. Експерт відзначив умови та обмеження щодо таких виплат, а також зобов’язання компанії, яка вирішує співпрацювати із випускниками.

Юрій Чумак спрямував свою увагу на гарантії працівникам, задіяним у виборах. Компанії мають бути готовими до того, що співробітник не обмежиться лише голосуванням, але й захоче стати членом виборчої комісії на дільниці або ж наглядачем на добровільних засадах. Відповідно виникає питання правильного оформлення такої «позаштатної» роботи, на яке відповів автор статті.

Обставини, що не залежать від людини, – хвороба співробітника, довготривалий пошук фахівця на вільну посаду та ін. – також передбачені законом. Дмитро Жуков коротко розповів, про що в першу чергу треба пам’ятати при суміщенні посад та покладенні додаткових обов’язків, які не передбачені трудовим договором або інструкцією.

Експерти Олександр Ярош та Наталія Єфанова застерегли роботодавців від спокуси «закрити очі» на деякі положення нормативно-правових актів, адже у повноваження прокуратури також входить перевірка дотримання трудового законодавства.

Завершується добірка статей матеріалом представниці Федерації профспілок України Ірини Потапової про виклики та загрози запозиченої праці.

Із побажанням свідомої відповідальності,

Тетяна Вареник,

відповідальний редактор,

ia@hrd.com.ua

Зміст номеру "Працевлаштування іноземців"

НОВИНИ

ВолодимирКОПІЄВСЬКИЙ,

Оформлення трудових відносин з іноземцем

Оксана ОРЛОВА,

Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства

Ірина Талько,

Наймаємо закордонного фахівця: план дій

Ольга СІДЄЛЬНІКОВА, Вікторія КАПУСТИНСЬКА,

Гарантії для іноземних коллег

Олександр САЧУК,

Потенційні небезпеки та відповідальність роботодавця

Павло ГРУШКО, Анна СИНИЦЯ,

Міжнародні угоди у сфері трудових відносин з іноземцями

Ірина КВАСКОВА,

Оренда персоналу: практика та законодавче регулювання

ЖИТТЄВА СИТУАЦІЯ

Т. Вареник

Іноземний розум

КОМЕНТАРІ ТА КОНСУЛЬТАЦІЇ

Зірка з іншої півкулі

У той час, коли українська спільнота намагається рухатися у напрямку західної цивілізації та надягти маску справжньої європейської держави, похапцем переймаючи відповідні традиції та спосіб життя, закордонні бізнесмени, навпаки, їдуть в Україну. Наша держава для них стає своєрідною злітною смугою. Через недостатнє фінансування галузей економіки, іноземці мають змогу зайняти вільні ніші та вдало розвивати свій бізнес. Так, відповідно до рейтингу найбагатших українських експатів газети Kyiv Post, до списку найуспішніших іноземців входить пакистанець Мохаммад Захур, статок якого становить від $ 500 млн до $ 1 млрд. Основними сферами його впливу є ринок нерухомості, медіа, кіновиробництво, промисловість. Перші позиції також посіли чех Томаш Фіала, керуючий партнер компанії Dragon Capital (доходи сягають $ 100 млн) і поляк Богдан Батрух, власник компанії B&H Film Distribution ($ 83 млн), які є одними з найвпливовіших гравців в інвестиційному бізнесі та кінодистрибуції відповідно.

Керівники українських компаній також намагаються залучати закордонних спеціалістів, сподіваючись таким чином вдихнути у свій бізнес нове життя та вивести його на міжнародний рівень. Наявність такого співробітника дозволяє сформувати позитивний імідж компанії в очах закордонних інвесторів. Європейська освіта та нестандартне мислення роблять іноземця бажаним працівником, але стовідсоткову гарантію успіху не дають. Не виключено, що іноземець переїжджає в Україну лише тому, що батьківщина не розгледіла у ньому першокласного управлінця. Експат – досить дороге задоволення для українських компаній, але часто він компенсує витрачені на нього кошти.

Сьогодні існує безліч агентств, які обіцяють швидко та за мінімальну плату надати усі документи, потрібні для роботи іноземця в Україні. Це пов’язано із тим, що оформлення таких спеціалістів досить непроста справа, яка обросла безліччю бюрократичних процедур. Експерти журналу спробували висвітити усі нюанси, пов’язані із наймом іноземних співробітників. Володимир Копієвський розповів про механізм отримання дозволу на працевлаштування, перерахував випадки, в яких такий дозвіл не видається, особливості укладення цивільно-правового договору та виплати винагороди за надані послуги, порядок і ставку оподаткування доходів іноземця при укладенні трудового договору з підприємством.

Оксана Орлова надала перелік документів, що подаються до служби зайнятості, зокрема для отримання дозволу на використання праці іноземця, який належить до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії» або «особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні», відзначила практичні аспекти підготовки контракту.

Поетапний план дій співпраці з іноземним фахівцем описала Ірина Талько, а Олександр Сачук спробував застерегти від основних небезпек та ризиків, пов’язаних із зарахуванням до штату компанії працівника з іншої держави.

Бухгалтери компанії Intercomp Global Services розглянули актуальні питання, що виникають під час нарахування заробітної плати, а також пільг та компенсацій на випадок вагітності та пологів, в період відпустки, у разі настання страхового випадку.

Експерти видання врахували також тему функціонування міжнародних угод України про взаємне працевлаштування. А юрист компанії «Астерс» Ірина Кваскова розкрила проблему недостатнього законодавчого регулювання такої форми трудових відносин, як оренда персоналу.

Як бачимо, плідна співпраця з експертами з трудового законодавства дозволяє редакції наповнювати журнал цікавими та корисними статтями. Бажаємо і вам, шановні читачі, у новому році професійного розвитку, свіжих ідей та надійних партнерів.

Із побажанням нових звершень,

Тетяна Вареник,

відповідальний редактор,

ia@hrd.com.ua