Кадровый резерв

С тем, что непредвиденный уход руководителя может очень дорого стоить любому бизнесу, спорить не будет, вероятно, никто. Но просто кивнуть в знак согласия и сделать что-то, чтобы уберечься от неприятностей, – принципиально разные вещи. Возьмем, к примеру, результаты исследования Korn/Ferry International: 98 % компаний, принявших в нем участие, убеждены, что планирование преемственности CEO – это важный элемент корпоративного управления. При этом только 35 % респондентов отметили, что их компания готова к уходу руководителя с должности (неожиданному или запланированному). Что касается ситуации в нашей стране, по данным исследования Trainings Index 2011, только треть украинских организаций разрабатывает планы преемственности для сотрудников с высоким потенциалом.

В то же время, пока множество компаний еще не пришли к пониманию необходимости формировать кадровый резерв и готовить преемников на ключевые руководящие позиции, многие другие успели сделать эти шаги, и столкнулись с совершенно новыми проблемами – такими как завышенные ожидания «офицеров запаса», их демотивация при отсутствии подходящей для продвижения должности, повышение текучести среди резервистов и активный интерес к ним со стороны хедхантеров.

Первый в 2012 г. выпуск мы посвятили теме работы с кадровым резервом (кадровым активом, саксессорами, HiPo, талантами – есть много красивых названий). Лейтмотивом номера стало отрицание позиции «После нас – хоть потоп», когда речь идет о руководящих должностях. Прочесть журнал мы рекомендуем всем HR-ам, ориентированным не только на здесь и сейчас, но и на перспективу. Читатели, которые еще не задумывались о вопросе создания «скамейки запасных», смогут найти для этого веские причины и аргументы. А те, кто уже приступил к столь нужному делу или даже преуспел в нем, найдут немало полезных решений и советов от коллег о каждом из этапов развития кадрового резерва – от анализа потребности в нем до оценки эффективности системы в целом. Опытом делятся эксперты из ряда компаний, известных рынку своей дальновидностью.

Кроме того, начиная с данного номера мы предлагаем вашему вниманию две новые рубрики: «Слово первому лицу», где своими взглядами на HR и ожиданиями от этой функции будут делиться СЕО бизнесов, и «Soft skills для HR», в рамках которой эксперты дадут рекомендации о том, как овладеть навыками делегирования, обратной связи, постановки целей, принятия решений, управления конфликтами, тайм-менеджмента… Эти навыки кажутся простыми, но именно от них зависит львиная доля успеха любого руководителя и специалиста, в сфере HR – в частности.

Помните, что в финале киноленты «Унесенные ветром» произнесла Скарлетт О’Хара? «Я подумаю об этом завтра…», – говорила героиня фильма. И в делах сердечных такое решение иногда оказывается самым правильным. В бизнесе же нет: особенно если мы говорим о людях, которые составляют его ядро.

С пожеланиями быть готовыми ко всем новостям,

Екатерина Вербицкая,

главный редактор

Обмеження для працівників та роботодавців

За словами Генрі Форда, «якісна праця – це коли роботу виконують правильно без нагляду». Можливо, й бізнес став би успішнішим, якби було знято зайві обмеження. Звісно, державний контроль потрібен, шкода лише, що він стосується не усіх… Відомо: недосконалість правової системи полягає у безмежній кількості законів, які ніколи нічого прямо не дозволяють, але водночас і не забороняють.

Не дивно, що за щорічним глобальним рейтингом легкості ведення бізнесу Doing Business 2012, який публікують Всесвітній банк та Міжнародна фінансова корпорація, Україна зайняла аж 152 місце. Погодьтеся, її шанси дотягнутися до п’ятірки лідерів (Сінгапур, Гонконг, Нова Зеландія, США та Данія) на даний момент прирівнюються до нуля. У рамках проекту оцінюються і відслідковуються зміни нормативно-правових актів, що регулюють діяльність місцевих, насамперед малих і середніх компаній, протягом їх життєвого циклу – від створення і до ліквідації. Зрозуміло, що особлива увага експертів була прикута до норм податкового законодавства, які створюють найбільше перепон та труднощів у підприємців. Але результати подібних рейтингів викликають занепокоєння, адже законодавча система «хвора» на всіх рівнях, трудове право у даному випадку не виключення, а лише підтвердження, зокрема, для кадровиків та юристів.

Поки що роботодавцям та співробітникам доводиться грати за прописаними державою правилами, які публікуються зокрема і на сторінках нашого видання. Так, враховуючи вимоги численних нормативно-правових актів діючого законодавства документувати усі етапи трудових відносин, Галина Таран проаналізувала строки зберігання кадрових документів, розповіла про порядок формування документів у справи, проведення експертизи цінності кадрової документації, а також зазначила вимоги до процедури знищення кадрової документації.

Питання збереження комерційної таємниці торкнулася Наталія Дейнега, розповівши про порядок та організацію доступу до такої інформації окремих осіб, про ознаки комерційної таємниці, перелік даних, які не можуть бути визнані комерційною таємницею, а також перерахувала державні органи, які мають право отримати доступ до подібної інформації.

Досить широку тему, але чітко врегульовану законодавством, розкрила Надія Братаніч. Заборона примусової праці – ось що привернуло увагу автора, зокрема відзначила порядок регулювання використання такої праці як нинішнім законодавством, так і майбутнім проектом Трудового кодексу.

В Україні також передбачені певні обмеження щодо спільної роботи родичів на підприємстві, про що й розповів у своїй статті Олександр Гайдак. Такий порядок був застосований ще у 1933 р. в одній із постанов уряду СРСР, декілька положень якої дійсні і сьогодні.

Головні аспекти роботи за сумісництвом та обмеження на ведення підприємницької діяльності розкрила Ольга Куцевол. Вона проаналізувала поняття «сумісництва», розтлумачила відмінність між сумісництвом та суміщенням, при цьому спираючись на короткі приклади із практики. Також відповіла на запитання: чи можна поєднувати роботу за трудовим договором і підприємницьку діяльність?

Напередодні зимових канікул у пригоді стане стаття Ніни Демченко про види та порядок оформлення відпусток, адже важливо зустріти новий рік без боргів та незавершених справ, зокрема правильно задокументувати майбутню відпустку.

Редакція журналу бажає легкого «фінішу» та стрімкого «старту» у новому році. Нехай вистачить снаги зрозуміти старі помилки, щоб стати на крок ближчими до нових звершень!

З повагою,

відповідальний редактор

Тетяна Вареник

Последний раунд в этом году

Декабрь – как 12-й раунд в боксе. Еще чуть-чуть – и исход боя будет известен. Тем компаниям, которым год принес титулы чемпионов, можно ненадолго расслабиться, проанализировать факторы своего успеха и подготовиться к тому, чтобы подтвердить квалификацию в следующем году. Тем же бизнесам, которые в 2011 г. по каким-то причинам проиграли на ринге (читай – на рынке), придется задуматься над обстоятельствами своих неудач, чтобы в ближайшем будущем взять-таки реванш. Очень вероятно, что причина и успехов первых, и провалов вторых, будет крыться именно в сотрудниках. И в том, насколько правильную стратегию удалось выбрать работодателям, а также в том, насколько грамотно они смогли реализовать ее в конкретных HR-программах, проектах и практиках.

Декабрьский номер нашего журнала посвящен «вечной» теме в HR – развитию персонала. В данном выпуске наши эксперты расскажут о различных практиках, которые помогают их компаниям развивать свой ключевой капитал. О программах наставничества; о возможностях работы и развития карьеры в международной среде (что становится все более актуальным для многих кандидатов и работников, прежде всего нового их поколения – так что у международных компаний есть дополнительный козырь в привлечении и удержании талантов). Также авторы поделятся знаниями о командном коучинге (на него они советуют обратить особое внимание, поскольку значение эффективности команд, а не только отдельно взятых сотрудников, в современном бизнесе возрастает).

Кроме того, этот выпуск богат на полезные и практичные материалы о рекрутинге. Например, Наталия Зайцева откроет секреты создания «мотивационной формулы» кандидатов, которые интересны вашему бизнесу, с тем, чтобы составить для них предложение, от которого они не смогут отказаться (или как минимум заметно повысить свои шансы на успех). А Владимир Якуба напомнит: мир меняется, а значит, подходы к рекрутингу тоже должны меняться – и даст рекомендации о том, на какие инструменты подбора стоит обратить внимание (если вы еще этого не сделали). Предлагаем читателям, которые отвечают в своих компаниях за поиск и подбор специалистов, готовиться к новому сезону охоты за талантами уже сейчас – ведь он обязательно настанет после непродолжительного новогоднего перерыва.

Кстати об этом. Команда издательства HRD поздравляет вас, уважаемые читатели, с наступающим Новым годом! Желаем вам отдохнуть во время праздников – насладиться уютом теплых домов и обществом родных людей, а также подготовиться к новому этапу развития себя, своих сотрудников и компаний. Который, безусловно, будет непростым, но очень интересным – как, впрочем, и все, что касается работы с людьми.

С пожеланием обновления сил,

Екатерина Вербицкая,

главный редактор

kv@hrd.com.ua

О лютой ненависти и святой любви

Почему многим из нас искренне нравятся наши компании, мы отзываемся о них как об отличных местах для работы и развития и добровольно стремимся выполнять свои обязанности на 120 %? И почему многие ругают своих работодателей на чем свет стоит, но, тем не менее, не хотят ничего (и никого) менять? А некоторые вроде бы и не ропщут, однако и в успешности своей организации совершенно не заинтересованы? «Не мы такие, люди такие», – вздохнет кто-то. И отчасти будет прав. Вопрос только в том, кто из работодателей готов управлять ненавистью, любовью и даже безразличием своих сотрудников, а кто – нет. Именно так, потому что сегодня известно: лояльность, удовлетворенность и вовлеченность персонала можно измерять, а значит, и влиять на них тоже можно. Как раз этой теме и посвящен ноябрьский выпуск журнала «Управление персоналом – Украина».

В частности, красной нитью через многие материалы номера проходят размышления о том, какое влияние на вовлеченность персонала может оказывать вознаграждение. Здесь наблюдаются две крайности.

С одной стороны, по данным самых разных исследований, проводимых джоб-порталами и агентствами, именно адекватная и своевременно выданная зарплата наиболее важна в работодателе для подавляющего большинства.

С другой стороны, многие компании, говоря о роли денег в формировании вовлеченности, откровенно перегибают палку с занижением значимости вознаграждения. Конечно, краудсорсинг, при котором работа исполнителей часто даже не оплачивается, имеет место быть в современном мире, но и традиционную форму трудовых отношений еще никто не отменял.

Наши авторы находят золотую середину, утверждая: деньги – это важно, это основа, но одна только хорошая зарплата может обеспечить максимум удовлетворенность персонала (да и то ненадолго), но никак не вовлеченность. В данном выпуске журнала эксперты расскажут, как способность работодателей прислушиваться к голосу сотрудников влияет на результаты бизнеса – о том, к каким приятным изменениям приводят реальные действия компаний, основанные на обратной связи людей. Зададутся вопросом, можно ли спрогнозировать, насколько лояльным и вовлеченным способен стать человек, войдя в штат организации. Поделятся инструментами, которые помогают анализировать причины неудовлетворенности сотрудников, чтобы упреждать уход лучших из них.

После прочтения данного номера может возникнуть логичный вопрос: а как же быть с теми, кто не любит и не хочет работать в принципе, и вовлеченными, вероятно, не станет нигде и никогда (бывает ведь и так)? Не принимать на работу вообще? Конечно, принимать. Только, пожалуй, не в наши с вами компании.

С пожеланием

вовлеченных команд,

Екатерина Вербицкая,

главный редактор

kv@hrd.com.ua

Розкладемо по полицях

Прийняти, звільнити, перевести – буденні справи кадровика, які потребують акуратності, а на додачу ще й здатності запам’ятовувати та розбиратися у нюансах кадрового діловодства. З одного боку, штатні співробітники компанії мають бути під суворим обліком, з іншого, людського фактору ніхто не відміняв… Як витримати баланс між людським ставленням до робітників та безліччю вимог законодавства на всі випадки життя?.. Адже не може все відбуватися за принципом «є документ – є людина; немає документа – немає людини». Такого не буває.

Необхідність заповнювати безліч паперів, зміст яких мало чим відрізняється, – справжня бюрократична перепона. Чи можемо ми хоча б уявити, що в Україні, скажімо, буде скасовано ведення трудових книжок? Наприклад, в сусідній Росії вже давно йде мова про відміну трудових книжок – такі собі докази професійної діяльності. Не виключено, що права громадян будуть навмисне або ж мимоволі порушуватися, тому й єдиної думки не існує, а точно спрогнозувати наслідки жоден експерт не зможе. З іншого боку – у більшості країн світу такий документ взагалі відсутній, а нам дістався у спадок від радянського минулого.

А поки законодавці прийдуть до думки, що чим простіше – тим ефективніше, працівникам кадрових служб необхідно вправлятися у мистецтві оперативного оформлення наказів, заповнення бланків, ведення облікових книг, намагаючись «вписатись» у рамки робочого дня.

Експерти жовтневого випуску журналу поділилися своїми знаннями та практикою введення кадрових документів. Зокрема Надія Братаніч присвятила матеріал документам з обліку кадрів, описавши їх структуру та особливості ведення.

Достатньо уваги експерти приділили заповненню та оформленню трудових книжок (в Україні їх поки ніхто не відміняв…). Розпочала Таїсія Мєдвєдєва, яка не лише подала загальні відомості та шаблони документів, а й зупинилася на основних помилках, що найчастіше трапляються під час внесення записів до трудових книжок. Доповнила колегу Наталія Дейнега статтею про особливості заповнення трудових книжок окремих категорій працівників: студентів, працівників у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності (ФОП), тих, хто працює за сумісництвом. Безліч нюансів має процес внесення змін до трудових книжок, а також процедура видачі дублікату трудової книжки (вкладишу до неї). У тому числі, Наталія розповіла про відповідальність особи, винної у неправильному оформленні кадрових документів. Завершується ця своєрідна «трилогія» матеріалом Катерини Нікіпелової, яка подала інформацію про оформлення трудової книжки працівника при роботі в іноземних представництвах в Україні, і нарешті розповіла про те, як безболісно «віддати» цей документ при звільненні.

Консультант з кадрових питань Юрій Костенко не оминув тему зміни найменування посади, що нерідко викликає труднощі у кадровиків-початківців. Ольга Орел розтлумачила особливості оформлення та заповнення документів, необхідних для відрядження.

Співпраця із т. зв. тимчасовими працівниками сьогодні явище не нове, але, враховуючи відсутність законодавчого врегулювання оформлення такого персоналу, стаття Оксани Лапій стане у нагоді. Автор зробила акцент на ризиках для роботодавця, який наймає таких працівників.

Із побпжпнням порядку у справах,
Тетяна Вареник,
відповідальний редактор

Недостаток, который быстро проходит

Пришел в институт – забудь, чему учили в школе. Пришел на работу – забудь, чему учили в институте. Сколько правды в этой старой шутке хорошо знает украинский бизнес: слишком уж часто и оправданно компании сетуют на качество отечественного высшего образования.

Но слезами горю не поможешь. Радует тенденция, которая становится все более устойчивой и на нашем рынке. Многие компании поняли, что просто выражать недовольство и предъявлять претензии украинской высшей школе бесполезно, да и не слишком справедливо. Гораздо эффективнее делать реальные шаги ей навстречу. Об этом свидетельствует целый ряд совместных проектов крупных и не очень локальных компаний с вузами и другими учебными учреждениями.

Внимание к молодым специалистам в глобальном масштабе растет. Об этом, например, говорят результаты 14-го Ежегодного опроса руководителей крупнейших компаний мира, подготовленного PricewaterhouseCoopers. По данным исследования, одной из ключевых проблем в борьбе за квалифицированный персонал, с которыми организациям, по мнению их руководителей, придется столкнуться в ближайшие три года, будет именно прием на работу и адаптация молодых специалистов (на это указали 54 % респондентов). Тенденции на нашем рынке аналогичны: многие и многие эксперты солидарны в наблюдении, что все больше компаний разворачивает активное сотрудничество с «юными дарованиями».

В рамках темы хочется вспомнить еще одну шутку – диалог репортера и успешного бизнесмена. «В чем секрет вашего успеха, сэр? – Всего два слова! Правильные решения. – И как же вы их принимаете? – Одно слово! Опыт. – И как вы его получаете? Два слова! – И какие же? – Неправильные решения...».

Давать молодым специалистам шанс получать опыт через неправильные решения (которые неизбежны) готовы далеко не все работодатели. Только те, кто верят в перспективу. И умеют оценивать потенциал.

Политика нашего издательства – развивать сотрудников, давать шанс начинающим работникам пера раскрыть свои возможности. Мы полагаем, что это самая удачная из всех возможных позиций. Хотя судить, уважаемые читатели, конечно же, вам – по результатам нашей работы. Один из них – октябрьский номер журнала «Управление персоналом – Украина». Номер посвящен всем аспектам работы HR с новым поколением сотрудников и теми, кто только готовится ими стать – студентами. В частности, рекомендуем ознакомиться с обзором программ привлечения и развития «фрешиков» (именно так юных коллег называет в одной из компаний-участниц обзора). На нескольких страницах собран опыт ряда компаний, работающих на территории Украины, которые понимают: молодость – это недостаток, который очень быстро проходит.

С пожеланиями веры в успех,

Екатерина Вербицкая

Щоб у домі був порядок

Компанія може ризикувати, приймаючи рішення, та поплатитися за помилку власним доходом, а от чи відповідає вона за свої дії щодо працівників? КЗпП зобов’язує це робити, але у павутині українського законодавства досить легко заплутатись як роботодавцю, так і співробітнику. Тут доречно процитувати Оноре де Бальзака, який писав, що ми «ніщо так погано не знаємо, як те, що кожен повинен знати: закон».

Відповідно, і платити за це «незнання» доведеться саме з бюджету компанії. Як повідомили у прес-центрі Державної податкової служби, 95 % роботодавців порушують трудове законодавство. Зокрема, заступник голови відомства стверджує, що кожен п’ятий виплачує зарплату нижче прожиткового мінімуму, ще більший відсоток підприємств видає зарплати «в конвертах», ухиляючись від податків. Зрозуміло, що це далеко не повний перелік, а от вирішити ці проблеми чиновник пропонує шляхом запровадження «моди» на офіційне працевлаштування з пристойною зарплатою. Поки держава намагається змінити свідомість, роботодавцям доводиться коритись реальності… Цього року за результатами таких перевірок Державна податкова служба України перерахувала до казни 5,44 млрд грн.

Упевненість у правильності своїх рішень дозволить уникнути неприємностей із законом, а допоможуть у цьому експерти вересневого номеру журналу. Так, підстави та процедура звільнення докладно прописані у КЗпПУ, але що робити, коли стоїть вибір між двома співробітниками при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації? У такій ситуації стане у пригоді стаття Надії Братаніч, яка розказала про категорії співробітників, що мають переважне право в залишенні на роботі.

Торкнулися експерти й явища дискримінації, яке, зокрема, поширене у стінах українських компаній. Звичне протистояння чоловіків та жінок вже нікого не дивує, але нерівноправність проявляється й щодо молодих фахівців. Трудове законодавство встановило адміністративне і кримінальне покарання за такий суб’єктивізм роботодавців, хоча його й важко довести в суді.

Для того щоб мінімізувати утиски молоді, була розроблена система дотацій роботодавцю для надання першого робочого місця. Цій темі присвячений матеріал Кирила Фесика. Експерт відзначив умови та обмеження щодо таких виплат, а також зобов’язання компанії, яка вирішує співпрацювати із випускниками.

Юрій Чумак спрямував свою увагу на гарантії працівникам, задіяним у виборах. Компанії мають бути готовими до того, що співробітник не обмежиться лише голосуванням, але й захоче стати членом виборчої комісії на дільниці або ж наглядачем на добровільних засадах. Відповідно виникає питання правильного оформлення такої «позаштатної» роботи, на яке відповів автор статті.

Обставини, що не залежать від людини, – хвороба співробітника, довготривалий пошук фахівця на вільну посаду та ін. – також передбачені законом. Дмитро Жуков коротко розповів, про що в першу чергу треба пам’ятати при суміщенні посад та покладенні додаткових обов’язків, які не передбачені трудовим договором або інструкцією.

Експерти Олександр Ярош та Наталія Єфанова застерегли роботодавців від спокуси «закрити очі» на деякі положення нормативно-правових актів, адже у повноваження прокуратури також входить перевірка дотримання трудового законодавства.

Завершується добірка статей матеріалом представниці Федерації профспілок України Ірини Потапової про виклики та загрози запозиченої праці.

Із побажанням свідомої відповідальності,

Тетяна Вареник,

відповідальний редактор,

ia@hrd.com.ua

За принципом рівності

Молоді для повноцінної роботи не вистачає досвіду, пенсіонерам – здоров’я, а інвалідам – можливостей… Хто ж у такому разі працюватиме? Персонал більшості українських компаній має молоде «обличчя», так само як і вік цих компаній в бізнесовому житті. Проте окрім сучасних офісів є також заводи, фабрики – життєво необхідні країні; окрім професій для «білих комірців» існують робочі спеціальності, які вперто не бажають вивчати сучасні абітурієнти…

Разом з тим часто роботодавці неохоче відкривають двері своїх організацій названим категоріям фахівців: керівники намагаються відібрати «сильніших», щоб працювали без помилок, затримок та пауз, щоб давали результат при мінімальних часових та ресурсних затратах… І не зважають на очевидні переваги: молодь здатна вдихнути життя у компанію, неповнолітні – стати хорошою інвестицією у майбутнє, літні люди дотримуються високих стандартів, а серед інвалідів можна відшукати справжній талант… Зрештою, всупереч стереотипам такі соціально «незахищені» верстви населення не залишаються на узбіччі, штурмуючи центри зайнятості та кадрові відділи компаній. І досвід безлічі найуспішніших компаній свідчить: варто давати шанс кожному. У цивілізованому суспільстві люди не живуть за правилом «виживає сильніший» (за фізичними властивостями). У такому суспільстві вміють бачити потенціал.

Законодавство передбачило для них певні гарантії та пільги, інша справа – чи стовідсотково цих правил дотримується роботодавець? Постійні експерти журналу у серпневому номері надають рекомендації щодо працевлаштування таких «особливих» працівників. Випуск відкриває стаття Ніни Демченко, яка розкрила проблему «працюючого пенсіонера» – явище досить поширене, але на законодавчому рівні до кінця не врегульоване. Юрій Костенко торкнувся проблеми впливу невірних записів у трудових книжках на оформлення пенсії. Саме від правильного оформлення залежить право на певний розмір пенсії, строки її призначення і на відповідні пільги.

Якщо ви вирішили взяти на роботу неповнолітню особу, то у нагоді стане стаття Ольги Орел, яка максимально детально описала процес співпраці із юними працівниками, в окремих розділах звернула увагу на тривалість їх робочого часу та відпочинку, оплату та охорону праці, звільнення.

За мету свого матеріалу Вероніка Аблова поставила надання практичних рекомендацій роботодавцю при укладанні строкових трудових договорів із жінками, які самостійно виховують дітей.

Тема оформлення на роботу інвалідів зацікавила Таїсію Мєдвєдєву. Експерт з кадрових питань розповіла про те, на що має звернути увагу роботодавець, приймаючи в штат людину з особливими потребами, чого потрібно дотримуватись, аби не порушувати законодавчих постанов. Продовжили тему Ігор Литвин у співавторстві із Ксенією Забродською. Експерти відзначили один із аспектів цієї теми: порядок проведення перевірок компаній Фондом соціального захисту інвалідів, а також нагадали про адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення встановлених правил та нормативів, про розрахунок таких штрафних виплат.

Кардинально вирізняється за своїм тематичним спрямуванням, але не менш актуальна, стаття Юлії Черкашіної, яка детально розглянула особливості матеріальної відповідальності працівників та підприємств у зв’язку з використанням службових автомобілів, а також податкові наслідки.

У сучасному бізнесі працевлаштування вищеназваних категорій людей може здатися благодійністю, але практика доводить, що успіх залежить від розуму, а не фізичних можливостей, і навіть не завжди від досвіду – у випадках, коли потрібні свіжі ідеї.

Із побажанням гідних співробітників,

Тетяна Вареник,

відповідальний редактор,

ia@hrd.com.ua

Ненапрасные усилия

Давайте вспомним печальный миф о Сизифе. Его главный герой разозлил богов, за что и был приговорен обитателями Олимпа к изощренной пытке – вкатывать на гору увесистый камень, который, едва достигнув вершины, раз за разом скатывался вниз. Благодаря этому мифу, как известно, и появилось крылатое выражение «Сизифов труд», которое означает тяжкую и бесконечную работу, которая совсем не приносит результата – одни мучения. А в контексте темы нашего мартовского номера данный фразеологизм и вовсе приобретает особенный смысл.

Что если HR будет предпринимать попытки управлять персоналом компании, обходя стороной вопрос взаимодействия с линейным менеджментом? Существует 100 % вероятность, что он подвергнет себя пытке, которая ничуть не легче уготованной Сизифу. Такой HR обречен день за днем наблюдать, как все его усилия идут насмарку: идеи не покидают пределов прилежно расписанных инструкций и документов, а предлагаемые методики и инструменты игнорируются, а то и откровенно саботируются – и рядовыми сотрудниками, и их непосредственным начальством.

Задумаемся: насколько разумно выбирать шторы для квартиры, пока не заложен фундамент всего дома? Время ли искать рецепты вкусного варенья, если еще не посажена яблоня? Имеет ли смысл пытаться вычерпать воду из лодки, в днище которой зияет огромная дыра? И чего стоят разговоры о качестве работы с персоналом, о «вовлеченности всех и каждого в компании в общие цели», пока этими самыми целями, а также реальной продуктивностью своих команд не интересуются линейные руководители?.. Казалось бы, ответы на все перечисленные вопросы одинаково очевидны. Почему же последний вопрос в столь многих компаниях превращается в проблему?

У бизнеса с его динамичностью и конкуренцией нет времени на напрасные усилия. Но как HR-департаменту наладить контакт с линейным менеджментом? Многими ценными рекомендациями поделятся наши эксперты. В статьях мартовского выпуска журнала «Управление персоналом – Украина» рассмотрены самые острые и злободневные аспекты сотрудничества с линейными руководителями: практики и инструменты их рекрутинга, адаптация к новой компании или должности, оценка, коучинг, развитие, повышение эффективности деятельности, делегирование функций управления персоналом и многие другие вопросы – любопытные, провокационные и необходимые.

В завершение же редакция спешит поздравить читательниц – представительниц прекрасной половины человечества, с праздником 8 марта, и пожелать вам, уважаемые коллеги, весенней энергии во всех начинаниях.

С пожеланием верных приоритетов,

Екатерина Вербицкая,

главный редактор,

kv@hrd.com.ua

Услышь меня

Одним из самых показательных украинских исследований в области внутрикорпоративных коммуникаций можно признать опрос, проведенный порталом HeadHunter в августе–сентябре прошлого года. Респондентами выступили 600 человек, больше половины которых заявили, что работают в компаниях со штатом менее 200 сотрудников, а каждый пятый – в организации со штатом более 1000 людей. Недаром отчет об исследовании организаторы окрестили риторическим «А поговорить?». Интересный вывод: украинским работникам явно не хватает общения с коллегами «не своих» отделов и внимания руководителей. Например, наличие такого канала внутренних коммуникаций, как «Живое общение с коллегами во всей компании», отметили 56 % респондентов, но эффективным его считают 64 %. Регулярные собрания внутри и/или между отделами, согласно опросу, проводятся в 34 % компаний, действенными их считают 56 % опрошенных. На индивидуальные планерки руководители приглашают подчиненных в 31 % компаний, но такой инструмент считают полезным 44 % участников опроса.

В то же время другие каналы, которые более активно используются в Украине, – например, Интранет, корпоративные издания, почту, ICQ, Skype и пр. – респонденты считают менее действенными. Итог: 51 % опрошенных отметили, что не считают системы информирования и коммуникаций своих компаний хорошими; 43 % – находят их таковыми.

Итак, грамотно управлять процессами корпоративного общения способны далеко не все. Казалось бы, детская забава «испорченный телефон» во взрослом мире бизнеса должна забыться, однако многие организации продолжают в нее играть – по разным причинам: начиная от отсутствия элементарных навыков межличностного общения у сотрудников и заканчивая неумением/нежеланием выстраивать грамотные системы корпоративных коммуникаций. Согласно некоторым исследованиям, коммуникации типа «сверху вниз» во многих компаниях являются весьма неэффективными: когда информация высшего руководства каскадируется, до последнего звена – исполнителей задач – доходит только 20–25 % неискаженных данных. С коммуникациями типа «снизу вверх» дела еще сквернее: до руководителей бизнесов нередко доходит только 10 % информации от персонала.

Как HR-департаменты, которые все активнее привлекаются к управлению внутренними коммуникациями, могут улучшить столь неутешительные показатели в своих компаниях? Ответы на многие вопросы вы найдете на страницах февральского выпуска нашего журнала. О коммуникационных картах, корпоративных изданиях, тонкостях оценки и развития коммуникативной компетентности и многом другом расскажут эксперты.

С пожеланием гармоничного общения,

Екатерина Вербицкая,

главный редактор

kv@hrd.com.ua