Дійові особи:
Пастирніков Григорій Борисович – директор компанії «УкрБітек».
Дніпрянська Катерина Аркадіївна – кадровик.
Рябчик Ілона – помічник кадровика.
Луганський Юрій – менеджер с продажів.
– Хм… Для чого я це зробив? Компанія могла б мати більші прибутки, якби свого часу я не ввів такі собі матеріальні заохочення: додаткові бонуси та премії, – бурмотів під ніс директор, проглядаючи фінансову звітність за останній місяць.
І справді, маючи великий штат співробітників, досить складно розробити якісну, а головне – дієву систему винагородження, пільг та компенсацій. Навіть незважаючи на те, що у законодавстві вже давно прописано порядок додаткових виплат, у наш час деякі норми вже не актуальні та не задовольняють апетити першокласних фахівців. Тим паче, що й додаткові блага для співробітників лише нетривалий час сприймаються як заохочення від керівництва за особливі заслуги, а потім і підвищення зарплати, і бонуси, і компенсаційний пакет втрачають свою цінність, стають звичними.
У разі нарахування бонусів або премій співробітник має чітко розуміти зв’язок таких заохочень із результатами роботи. Це відмінна мотивація, яка може стати чарівною паличкою під час складних проектів або ж навіть зменшити плинність кадрів. Ось чому у важкі для компанії часи, коли необхідно «примусити» персонал працювати інтенсивніше, якісніше та ощадливіше, скорочення окладів або припинення заохочувальних виплат – це останній із можливих заходів, до яких має вдаватися керівник.
Тим не менше переваги бачать усі, але на такому сприятливому грунті може прорости безліч порушень. Увірвати найбільший шматок хоче як топ-менеджмент, так і рядовий співробітник.
У приймальні офісу кадровик та її молодша колега вели, так би мовити, кулуарні розмови.
– Катерино Аркадіївно, ви нічого не чули про те, чи збирається наш бос найближчим часом зарплату підвищити чи, може, заохочення якесь дасть, бажано, у грошовому еквіваленті? – запитала Ілона, яка бачила власний місячний заробіток лише в день зарплати, тоді ж вона його витрачала на життєво необхідні, як їй здавалось, речі.
– Навряд чи, Ілоночко. Як ти помітила, у нас в компанії прибутки ростуть лише у дирекції і аж ніяк у простих смертних, – зітхнула кадровик. – Скажу тобі по секрету, премії нашого керівника зростають швидше, ніж курс євро, – спробувала пожартувати Катерина Аркадіївна.
– Справді? А чи має він на це право? Самостійно оцінювати свої досягнення на благо компанії? Невже премія – це не фіксована величина у трудовому договорі або контракті? І як на це дивиться власник? – сипала запитаннями недосвідчена колега.
– Григорій Борисович – сам собі господар. Його не хвилює, що цінні співробітники залишають компанію саме через те, що керівництво закриває очі на їхні досягнення. Гроші завжди були болючою темою для начальства.
– До речі, Катерино Аркадіївно, як ви гадаєте, чи можу я попросити Пастирнікова виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки, як то кажуть, авансом? – обережно запитала Ілона.
– Що ти маєш на увазі, дорогенька? – уточнила кадровик.
– Я розумію, що до кінця року залишилося аж три місяці, але у відпустку йти не планую, а гроші вкрай потрібні! Тому було б непогано забрати свою законну компенсацію, – Ілона дивилася на свою начальницю, наче та могла чимось зарадити.
– Тобто ти розраховуєш на те, що Григорій Борисович повірить тобі на слово? А що, як ти потім будеш вимагати відпустку? Навіть при ймовірності найменшого ризику наш бос увімкне задню передачу і знайде безліч причин, щоб не робити таку послугу. Тим паче, що тут немає вигоди для нього, – спрогнозувала ситуацію Катерина Аркадіївна.
– Теж так думаю, але варто спробувати! Зрештою, послуга – за послугу: він мені аванс, а я йому самовіддану працю, як мінімум найближчі кілька місяців. Головне, щоб зараз він був у доброму гуморі, – лукаво сказала Ілона.
– Можеш спробувати зайти до боса через півгодини – я саме йду до нього. Розмова обіцяє бути неприємною. Можливо, твоє прохання для нього виявиться дитячою забавкою порівняно із проблемами з Юрієм Луганським, – іронічно сказала кадровик.
***
– Григорію Борисовичу, доброго дня! Ви хотіли зі мною поговорити? Чи, можливо, Луганського запросити, щоб розмова була більш змістовною? – запитала кадровик.
– Здрастуйте! Обійдемося без нього – його точку зору я вже вислухав. Немає бажання знову прокручувати цю розмову – суцільні виправдання! – в голосі директора було чути нотки роздратування.
– Маю сказати, що я на вашому місці не робила б поспішних висновків: я завжди вважала Юрія порядною людиною, та й колектив його шанує… – не встигла завершити свою промову на захист колеги Катерина Аркадіївна, як Григорій Борисович її перебив:
– Досить його виправдовувати! Він під самим носом розкрадав казенне майно. Службовий автомобіль йому надавався як пільга за відданість компанії та відмінні професійні результати. Використовувати авто в особистих цілях – зухвалість з його боку, – обурювався директор.
– Думаю, достатньо буде просто позбавити Луганського такої пільги. Зрештою, один проступок можна й пробачити! – сподівалась залагодити ситуацію кадровик.
– Я б краще роботи його позбавив! Це можливо? Чи законодавство у такому випадку обмежує роботодавця лише дисциплінарним покаранням? Насправді ж використання корпоративного майна в особистих цілях – це безсоромна крадіжка! – не заспокоювався Григорій Борисович.
– Такі речі важко контролювати: не сумніваюся, що й безкоштовний мобільний зв’язок співробітники використовують на свій розсуд, і кошти на обіди також не завжди витрачаються за призначенням... Виходить, що усіх необхідно взагалі позбавити додаткових благ, аби не кортіло перевищити ліміт? – зауважила кадровик.
– Поки що до кардинальних змін вдаватися не слід, але випадок з Луганським змусив мене задуматись – чи варто компенсувати те, за що в інших компаніях співробітники із власної кишені платять та не сперечаються? – директор вже навіть не думав про можливі наслідки.
– Перш ніж щось вирішувати, дозвольте дати пораду: впевнена, що чим більше працівник отримує у стінах рідної компанії, тим більшою буде його віддача та лояльність компанії. Дуже часто добре сформований компенсаційний пакет є для співробітників вирішальним фактором.
Підготувала
Тетяна Вареник
1. Чи існують законодавчі обмеження щодо нарахування премій? З якою періодичністю можна або потрібно підвищувати такі виплати?
2. Чи має право директор, що не є власником компанії, у зазначеній ситуації на свій розсуд призначати собі премію?
3. Чи дозволяє законодавство достроково виплачувати компенсацію за невикористані дні відпусток? Як співробітник може обгрунтувати таке прохання? Якщо так, то які для цього потрібні документи?
4. Опишіть порядок виплати компенсацій за використання особистого транспорту у службових цілях? Яке покарання можна застосувати щодо працівника, який порушив умови експлуатації корпоративного автомобіля (нецільове використання)?
5. Чи має право роботодавець не компенсувати особисті витрати співробітників на робочі потреби: наприклад, оплата бізнес-ланчів, телефонних переговорів за власні кошти та ін.?
Відповіді фахівців на ці та інші питання читайте в травневому номерів "Праця і Закон"
