Дійові особи:
Літнєв Борис Петрович – директор ювелірної фабрики «Рубін».
Людмила Василівна – кадровик.
Петро – ювелір.
Катерина – продавець ювелірних виробів.
Директор ювелірної фабрики «Рубін» жив по совісті та завжди слідував букві Закону. Цього принципу дотримувався і в житті, і в роботі. Закон говорить про те, що керівництво повинно створити для своїх працівників належні та безпечні умови праці, а співробітники в свою чергу мають сумлінно виконувати трудові обов’язки, бережливо ставитися до майна підприємства та вживати заходів для запобігання його шкоді. Здавалося, що все просто: керівник зі свого боку виконав обов’язки, чекав від підлеглих того ж, проте з ними виникли певні питання.
***
Ювелір Петро був майстром своєї справи – такого спеціаліста на фабриці бракувало. Ювеліри, які добре виконували роботу, звичайно, були, але таких, які повністю віддавалися своїй роботі, вкладали вміння і навички, а головне – талант, окрім Петра, не було. Директор фабрики Літнєв Борис Петрович вже давно чув про такого спеціаліста – Петро працював на фабриці, яка була конкурентом. Довго міркував та використовував різні варіанти, як переманити золоті руки до себе. Проте доля сама привела талановитого ювеліра у «Рубін». У колишній ювелірній фабриці після зміни власника почалися кардинальні зміни, а ювелір Петро виявився серед тих, кому раніше працювалося краще, ніж тепер. Дочекавшись потрібного моменту, ювеліру зателефонували з фабрики «Рубін» та запропонували роботу і достойну оплату праці. Петро з радістю погодився на умови та приступив до виконання обов’язків.
***
Досягнувши своєї мети, директор на певний час заспокоївся – мати такого ювеліра у себе на фабриці означало збільшення асортименту товару, зокрема, ексклюзивного. Виходячи з цього збільшилася кількість людей, які із задоволенням розглядали нові пропозиції від фабрики. Одним словом – справи йшли вгору.
Проте у цій історії був один момент, який дещо засмучував і не влаштовував керівника фабрики та співробітників. Ювелір Петро, добре знаючи свої вміння та навички, з часом почав говорити керівництву фабрики, що його праця неналежно оцінена. Мовляв, платити могли б і більше, адже такого працівника потрібно ще пошукати, а він тут за копійки працює. Також не подобалося керівництву і те, що ювелір багато часу приділяв виготовленню нових виробів, а ремонтом займалися інші колеги. На що нарікали не раз, адже всю «чорнову» роботу виконували саме вони. В такі моменти директор задумувався, чи справді ювелір пішов з минулого місця роботи тому, що його не влаштовували зміни, а не через своє ставлення до виконання трудових обов’язків. Аби запобігти конфлікту, який назрівав у колективі, власник вирішив подумати над тим, який можна знайти вихід із ситуації, що склалася.
***
Продавець-консультант Катерина дуже любила свою роботу. Вона з радістю допомагала покупцям, раділа, що працює саме в цій галузі, адже люди купують золото та прикраси виключно тоді, коли в них відбуваються приємні події в житті. Тому зазвичай покупці у гарному настрої та проблем із ними не виникає.
Робочий день для дівчини розпочався о 8.00. Катерина дуже здивувалася, коли в магазин, який знаходився при фабриці, увірвалися двоє – чоловік та жінка і почали звинувачувати дівчину у шахрайстві. Не одразу зрозумівши у чому справа, Катерина розгубилася але за мить опанувала себе і згадала цих молодих людей, які на минулому тижні купували собі каблучки з гравіруванням на річницю весілля. Пара замовила дві каблучки за власним ескізом – роботу доручили виконувати Петру як найкращому ювеліру. З’ясувалося, що дорогоцінне каміння, яке планувалося за ескізом в обручках, було замінено більш дешевим, про що замовників не повідомили.
При розмові з керівництвом ювелір виправдовувався, що зробив це ненавмисно, а просто переплутав каміння – людям, які замовляли каблучки з дешевим камінням, поставив дороге, і навпаки. Скандал був неминучим. Директор, зацікавлений у тому, щоб дана ситуація не вплинула на репутацію ювелірної фірми, запропонував постраждалим стовідсоткову оплату виробу в обмін на те, що про дану прикрість ніхто не дізнається. А ювеліра пообіцяв обов’язково покарати, вирахувавши з його зарплати ціну товару, та звільнити. На таке рішення вплинуло й те, що в процесі з’ясування деталей даної ситуації виявилося, що ювелір неодноразово виконував на фабриці роботи, які йому замовляли особисто друзі та знайомі. Відповідно, витрачав на це робочий час, поки іншим колегам доводилося виконувати роботи вдвічі більше. Таку ситуацію ювелір пояснював тим, що був змушений це робити у стані крайньої необхідності, оскільки його робота оплачувалася недостойно, а заробіток потрібен був.
– Так, я розумію, що це велика помилка, але якщо я зараз понесу покарання – ніколи вже не зможу займатися справою всього свого життя, – виправдовувався ювелір перед керманичем. Та керівник був невблаганним, віддаючи наказ кадровику готувати документи на звільнення.
Підготувала
Катерина Гарманчук
Запитання:
1. Яка відповідальність передбачена ювеліру за підміну матеріалів, дорогоцінних каменів?
2. Яку відповідальність може понести ювелір Петро за те, що він проніс на територію фабрики золотий виріб та ремонтував його під час робочого дня?
3. Чи буде порушенням те, що працівник використовує робоче обладнання та матеріали у позаробочий час для виконання власних замовлень?
4. Чи зможе стати матеріально відповідальною раніше судима особа?
5. Як керівництву вирішити питання щодо робочого навантаження ювеліра, адже він відмовляється від «чорнової» роботи, а також з робочим навантаженням інших працівників?
6. Чи законно вчинив керівник в даній ситуації, вирахувавши ціну товару з зарплати ювеліра та звільнивши його?
_cover.jpg)
_anons.jpg)
_cover.jpg)
.jpg)
