Дійові особи:
Сальников Василь Степанович – директор рекламного агентства «Майнд Фест».
Щедрий Денис – креативний директор.
Діденко Катерина Дмитрівна – кадровик.
Мартиненко Світлана – секретар.
Обмеження існує для того, щоб ті чи інші процеси перебували у рамках відповідності соціальним та правовим нормам. Звісно ж, враховуючи людську природу, заборони, як правило, стимулюють бажання їх порушити. Із цього випливають спроби недобросовісних роботодавців «обійти» невигідні бізнесу норми законодавства, встановити внутрішньокорпоративні правила, які можуть суперечити законам.
Винахідливість демонструють працівники, які часом і брехнею не гребують, щоб не дотримуватись правил, що створені для обох сторін трудових відносин. А як результат – несправедливі звільнення, судові позови або ж просто пляма на репутації співробітника чи компанії.
Саме така невтішна перспектива вже чекала на дирекцію компанії «Майнд Фест», яка стояла на порозі невеликого скандалу із потенційним співробітником. Із цього приводу у кабінеті директора йшла розмова між керівником та одним із менеджерів компанії.
– Василю Степановичу, прийшов до вас обговорити моє «фіктивне» працевлаштування, – розпочав діалог креативний директор Денис. – Що ж виходить: «на вході» золоті гори обіцяли аби, так би мовити, заманити в компанію потрібного фахівця. Зараз же відмовляєтесь від своїх слів… Чи є якесь пояснення такої поведінки?
– Маю віддати належне твоєму професіоналізму, адже випробний термін ти пройшов успішно і показав відмінні результати, та це не означає, що я маю платити тобі шалені кошти. – поки що спокійно відповів Василь Степанович.
– А обіцяні додаткові бонуси ви також не вважаєте за потрібне виплачувати? – уїдливо запитав Денис.
– Слухай, Денисе, у компанії є вільна вакансія та певні умови роботи… А вже тобі вирішувати: погодитися чи відмовитися від «посади твоєї мрії»! Чи не так ти ще на співбесіді називав майбутнє робоче місце? Виходить, що вже тоді тебе цікавив лише розмір зарплати! – глузував директор.
– Моя мрія, на жаль, залишилася на папері. Реальність виявилася оманливою! Знаєте, ще працюючи на старій роботі інколи моніторив джоб-сайти та помітив, що протягом року ваша вакансія з’являлася регулярно. Це мене здивувало та насторожило, але, на жаль, не відлякало. – відверто розповів Денис.
– У чому ж моя вина, що на ринку так мало хороших фахівців. Я пропоную конкурентноспроможну зарплату, а те, що написано у вакансії – лише приваблива наживка. Бізнес вимагає жорстких правил гри… – відповів директор, зовсім не відчуваючи своєї вини.
– Я витратив на вас свій час і, сподіваюсь, це вагома причина як мінімум для вибачення! – сказав Денис керівникові.
Вибачення Денис так і не почув, тому на цьому розмова закінчилася, але кадрові проблеми у компанії не вичерпалися, адже дивлячись на таке ставлення до власних співробітників, можна зробити висновок щодо принципів ведення бізнесу цієї компанії.
***
Наприкінці робочого дня уже майже в пустому коридорі зустрілися кадровик та секретар та розпочали розмову.
– Добрий вечір, Катерино Дмитрівно! Чому додому не йдете? – запитала Світлана.
– Це саме й тебе хотіла спитати. Зрозуміло, що я через надлишок кадрових проблем ніколи вчасно з роботи вийти не можу, а ти чому ще на робочому місці? – поцікавилась Катерина Дмитрівна.
– Керівник ще й не планує йти і чомусь вирішив, що і я маю тут до ночі сидіти, – ображено мовила Світлана й додала: – Вже несила знаходитися в цих чотирьох стінах.
– Чого ж твоя душа бажає, Світланко? – жартома запитала кадровик і продовжила: – Немає обмежень для наших думок, але є обмеження в діях.
– Завжди мріяла про роботу із постійними відрядженнями, бажано закордонними, із можливістю гнучкого графіку, – наївно відповіла Світлана. – А ще впевнена, що у майбутньому обов’язково буду працювати у великій міжнародній компанії із можливості стажувань у закордонних відділеннях.
– У свій час я також цього хотіла, але зараз розумію, що велика корпорація для кадровика – це величезний головний біль. Уявити навіть страшно кількість співробітників, яких необхідно оформити на роботу, відправити у відпустку, зафіксувати лікарняний, перевести, командирувати. Це список можна продовжувати… – розійшлася Катерина Дмитрівна.
– Ви сприймаєте це з точки зору людини, яка обслуговує адміністративні потреби усіх процесів. Мене ж приваблюють можливості, що відкриваються. Наприклад, моя подруга вже півроку працює у Німеччині у головному офісі своєї компанії. Їй пощастило потрапити в програму ротації – підвищити свій професійний рівень в іншій країні. Також є змога залишитися там назавжди у разі відмінних результатів роботи, – розповідала Світлана.
– Хтозна, можливо, наш «Майнд Фест» коли-небудь вийде на міжнародну арену, а ти, вірна помічниця нашого шефа, і в закордонне відрядження з’їздиш, і підвищення отримаєш! – намалювала оптимістичну картину майбутнього Катерина Дмитрівна. – А поки що, дорогенька, ми будемо розгрібати стоси паперів у нашій «локальній» конторці, маленькій за розмірами, але з великими амбіціями.
– Сподіваюсь, ваші прогнози рано чи пізно здійсняться, ось тільки невідомо, де будемо ми у той час? – поставила риторичне запитання дівчина. – Враховуючи випадок із креативним директором Денисом, навряд чи компанія зможе набрати в штат таких співробітників, які б підняли імідж та статус організації.
Підготувала
Тетяна Вареник
*****************************************************************
- Чи можливо ще на етапі випробного терміну укласти офіційний договір про умови майбутньої роботи: обов’язки, розмір заробітної плати та наявність додаткових опцій? Якщо ж спір все ж таки виник, чи може опублікована вакансія стати повноцінним доказом на суді обману з боку роботодавця?
- Як оформити співробітника, що певний період працює в материнській компанії за кордоном (запис у трудовій, виплата заробітної плати та ін.)?
Відповіді на ці та інші запитання читайте в грудневому номері журналу "Праця і Закон"
