Через стереотипи деякі професії сприймаються виключно жіночими або чоловічими. Так, наприклад, більш звично бачити жінок на таких посадах: секретар, кадровик, продавець, бухгалтер, вчитель, няня тощо. Проте дедалі частіше жінки вперто доводять, що і керівні позиції у компанії – це не лише чоловіча прерогатива. Успішних бізнес-леді сьогодні важко назвати фахівцями «другого сорту», що займають неключові посади та мають зарплату меншу, ніж у колег-чоловіків.Незважаючи на те, що жінки у компетентності нічим не поступаються представникам сильної статі, в країні існує проблема гендерної рівності. Так, за даними статистики 2010 року, в Україні лише 22 % власників бізнесу жіночої статі. Це зокрема невеликі підприємства, які займаються торгівлею, громадським харчуванням, надають певні послуги (кав’ярні, агентства нерухомості, перукарні). А у великому бізнесі жінок- топ-менеджерів ще менше – лише 6 %. Експерти пояснюють це тим, що жінкам складніше взяти кредит у банку, їм немає чого дати під заставу. У чоловічих руках зосереджено 95 % капіталу.
Європейські країни вирішують цю проблему на законодавчому рівні. Наприклад, в січні 2011 р. Франція прийняла закон, в якому йдеться про те, що до 2017 р. в радах директорів компаній з оборотом більше 50 млн за рік 40 % місць мають належати жінкам. За порушення цього закону встановлено досить жорстке покарання – раду директорів визнають нелегітимною і оплачувати її роботу буде заборонено.
Раніше звернули увагу на проблему жіночої меншості у керівних верхівках Іспанія та Норвегія. В останній вже є позитивні результати реформ: ця країна сьогодні вважається лідером за часткою бізнес-леді в компаніях.
Дослідники визначили, що лише 25 % організацій на чолі з жінками стають банкротами. Це достатньо низький відсоток, що пояснюється властивими жінкам дипломатичністю, терплячістю та турботою про атмосферу в колективі. Отже, можливо, роботодавцю варто змінити гнів на милість та переглянути своє ставлення до фахівців жіночої статі?
КЗпПУ також впливає на вирішення гендерної проблеми на роботі. Законодавство врахувало фізіологічні особливості жінок та максимально захистило їх право на збереження робочого місця під час вагітності, пологів, відпустки для догляду за дитиною, також визначило види робіт, на яких не може бути задіяна праця українок.
Експерти Наталія Іваницька та Денис Ванаш спробували проаналізувати міжнародне законодавство, яке регулює дотримання прав та свобод слабкої статі, розглянули випадки, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі, не залишили поза увагою й українські реалії.
Один із аспектів праці жінок розкрив Юрій Чумак, який описав підстави, порядок дій та оплату праці при переведенні жінок на легшу роботу. При цьому автор спирався не лише на норми законодавства, але й на реальну судову практику.
Особливості має також і регламентація робочого часу для жінок, про яку йдеться у статті Світлани Кузнєцової. А саме, експерт зупинилася на обмеженнях щодо праці на роботах у нічний час та обов’язкових перервах для годування немовлят.
Сьогодення і перспективи щодо відпусток та додаткових вихідних днів для жінок охарактеризувала Вікторія Голуб. Автор порівняла діюче законодавство із проектом Трудового кодексу.
В Україні також передбачені пільги для одиноких матерів, що є певною соціальною гарантією для цієї категорії осіб. Тему взяла на розгляд Вікторія Доценко. Інформацію щодо особливостей розірвання трудового договору з жінкою за ініціативою роботодавця можна дізнатись зі статті Надії Братаніч.
Із побажанням гідних співробітників,
Тетяна Вареник,
відповідальний редактор,
ia@hrd.com.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий