Кейс: Іноземний розум

Дійові особи:

Холмський Сергій Михайлович – директор компанії «Фолмак».

Пашмінська Катерина Вікторівна – HR-менеджер.

Лозова Оксана – помічник HR-менеджера.

Ранкова нарада директора компанії та кадрів менеджера з персоналу переросла у невелику суперечку: кожен намагався відстояти свою точку зору з приводу доцільності найму закордонних спеціалістів.

– Катерино Вікторівно, гадаю, що немає потреби саме зараз обговорювати моє рішення. У будь-якому разі я його добре обдумав і не відступлюся, – намагався тактовно завершити розмову директор. Але HR-менеджер і не збиралась заспокоюватися:

– Послухайте, Сергію Михайловичу! Я розумію, що для вас важливо сформувати хорошу та перспективну команду, знайти справжніх профі. Але ж не факт, що праця іноземця виявиться якіснішою, ніж послуги вітчизняного спеціаліста!

– Закордонні фахівці будуть працювати на результат, хоч, можливо, і не миттєвий, а наші співвітчизники, як то кажуть, усьому вчилися потроху: чому-небудь та як-небудь. З такими співробітниками не те що втілювати амбіції першості, а й на плаву втриматись важко, – висловився керівник.

– І вас зовсім не лякають проблеми та паперова тяганина, пов’язані з оформленням на роботу «заморського» колеги? – запитала Катерина Вікторівна.

– Вибачте, але цей головний біль мене не стосується. Я відповідаю за планування та управління компанією, а бізнес-процеси повинні організовувати мої підлеглі, і ви – не виняток. Наскільки мені відомо, прийом та оформлення співробітників у вашій компетенції? – зайвий раз, про всяк випадок, нагадав директор.

– Звісно, але я намагаюсь проаналізувати всі «за» і «проти». Для компанії це ж також додаткові витрати, – невпевнено зауважувала менеджер з персоналу.

– Переконаний, що кошти та зусилля повернуться нам сторицею. Тому, незважаючи на ваш протест, я вже ж таки даю розпорядження розпочати підбір потрібних кадрів, – поставив крапку у розмові Сергій Михайлович.

***

Чотири місяці активного пошуку закордонних кандидатів, збору документів для оформлення дозволу на роботу в Україні, «оббивання порогів» відповідних інстанцій дали свої плоди: три робочі місця в офісі чекають на своїх господарів – нових спеціалістів з європейською освітою, мисленням та стилем ведення бізнесу. Справжня мрія українського керівника і головний біль вітчизняного кадровика.

Здавалося б, процес оформлення іноземців закінчився, але Катерина Вікторівна ще досі не могла закрити деякі невирішені питання.

– Катерино Вікторівно, давно збиралася запитати, як там ваші елітні «гастарбайтери»? – спробувала пожартувати Оксана. – Комп’ютери пилюкою припадають, а їх все не видно!

– Цікава ситуація вийшла, – розпочала HR-менеджер, – справді, все вже готово, дозвіл на роботу вступив в силу два дні тому, а вони повідомили, що приїдуть лише через тиждень! Контракт Сергій Михайлович підписав з новими працівниками на строк дії дозволу на роботу. Отже, якщо вони на тиждень запізнюються, то і працювати будуть менше на аналогічну кількість днів…

– … а заробітну плату, відповідно до умов контракту, доведеться заплатити у повному розмірі, – підхопила думку Оксана.

– Абсолютно правильно. Підозрюю, що ця проблема рано чи пізно випливе на поверхню. Може виникнути непорозуміння, адже фактично ми маємо вирахувати із заробітної плати кошти за вимушену затримку, – занепокоєно підтвердила Катерина Вікторівна.

– Так це ж практично міжнародний конфлікт! – пожартувала легковажна Оксана, від чого керівник була не в захваті.

– Оксано, ваш гумор зовсім недоречний. Іноземці нам цього не подарують, з їхньою любов’ю судитися… Хоч би все це судом не звершилося. Хоча варто промоніторити законодавство, можливо. знайдемо чітку відповідь, – запропонувала менеджер з персоналу.

– А я взагалі не розумію, навіщо було розпочинати трудові відносини з іноземцем. Наскільки я знаю, можна було підписати цивільно-правовий договір і дозвіл не треба було б оформлювати, – підопічна вирішила продемонструвати свої знання трудового права.

– Не все так просто! А що робити із посвідкою на тимчасове проживання в Україні, яку іноземний громадянин може отримати на підставі дозволу на працевлаштування? Тим паче, що специфіка діяльності цих спеціалістів вимагає щоденного відвідування офісу. Тому, якщо б нас цікавив лише кінцевий результат роботи, то, безперечно, можна було б скористатися, наприклад, договором про виконання робіт. У нашому ж випадку доречний лише трудовий договір.

– Тут і чорт ногу зламає. А якщо, наприклад, один з наших іноземних співробітників захоче паралельно влаштуватися на ще одне підприємство? Виходить, що йому доведеться оформлювати додатковий дозвіл? – запитала Оксана.

– Хороше питання. Але, знаючи нашого шефа, я впевнена, що у контракті він врахував цей момент в окремому пункті. Він скоріше один раз перестрахується, ніж потім буде лікті кусати, – з гордістю за далекоглядність шефа промовила Катерина Вікторівна.

– Напевно, у разі виникнення спірних питань, які можуть зашкодити компанії, роботодавець має право достроково розірвати договір із іноземним співробітником? – уточнила недосвідчена Оксана і додала: – Сподіваюсь, до цього діло не дійде. Ми ж не хочемо, щоб якийсь внутрішній конфлікт вплинув на нашу репутацію.

– Правильно мислиш, колего. Отже, наш план дій на сьогодні: переглянути нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини з іноземцями, та ще раз перечитати контракт, аби переконатися, що ми на сто відсотків виключили будь-які ризики, – дала вказівки кадровик.

– Наша мета зрозуміла, завдання визначені! До роботи! – з ентузіазмом підсумувала Оксана.

Підготувала Тетяна Вареник

1. Чи може в описаній ситуації керівник компанії накласти штраф або зменшити суму заробітної плати через те, що іноземні співробітники затримались і не стали до роботи у день, зазначений у контракті?

2. Чи може іноземець одночасно працювати на двох підприємствах на основі одного дозволу на працевлаштування?

3. Які існують варіанти співпраці з іноземцями, окрім підписання трудового договору (наприклад, оформлення на роботу іноземних студентів)?

Відповіді на ці запитання читай те у грудневому номері журналу "Праця і Закон"