30 июня 2010 г.

Ситуація. Моя кохана – бос

Дійові особи:

Жеромська Світлана Вікторівна – керуючий партнер консалтингової компанії «Адвертіс», 27 років, незаміжня;

Шаповалов Олег Романович – керуючий партнер консалтингової компанії «Адвертіс», 34 роки, неодружений;

Білицький Валерій Сергійович – керівник відділу розвитку бізнесу видавництва «Профі-Літера», 35 років, розлучений, має сина 11 років, який живе з матір’ю;

Павлюченко Сніжана Ігорівна – директор з персоналу видавництва «Профі-Літера», 30 років;


Світлана Жеромська сиділа позаду водія у власній «Хонді» і намагалася боротися з нападами нудоти. Від токсикозу на перших тижнях вагітності не була захищена жодна з її заміжніх подруг, які зараз сиділи вдома і доглядали малечу. І хоча через постійне погане самопочуття та затори ранкового мегаполісу Світлані було дедалі важче діставатися офісу, вона все-таки була щасливою. Токсикоз – чи не найвірогідніше свідчення того, що за кілька місяців у Світлани народиться дівчинка. А пані Жеромська, найчарівніша леді-бос у радіусі сотні кілометрів, у свої 27 років вже хотіла народити донечку – своє крихітне продовження, майбутню подругу і спільницю в усіх жіночих мріях.

На мобільнику висвітився час – 9.30 ранку. Нарада з менеджментом знову минула без Світлани. Так навіть краще – нащо підлеглим бачити її обличчя із зеленуватим відтінком і залишками ранкового макіяжу? А співвласник «Адвертісу», її партнер та приятель Олег Шаповалов вже звик до «неофіційного» щоденного вигляду Світлани Жеромської. Зрештою, бувало й гірше…

Доброго ранку, сонечко…О, ти сьогодні якась аж занадто…

Яка, Олеже, - бліда? Похмура? Втомлена? Ти можеш мене зустрічати привітніше?

Світланко, я хотів сказати – чарівна…

А, зрозуміло. Знаєш вислів: «наскільки погано жінка почувається, настільки гарний вона має вигляд»? Так це про мене!

Мені так шкода тебе, дорогенька…Тримайся – колись усе це мине. До речі, ти мені нещодавно так і не відповіла на одне запитання…

Хочеш дізнатися, хто батько дитини? – кривувато усміхалась пані Жеромська. – Нащо це тобі?

Світлано, ми з тобою не чужі один одному люди. Ти знаєш, як я до тебе ставлюся. Я маю бути певен, що батько дитини – порядна людина і не кине тебе з дочкою напризволяще.

Та невже? Олеже, тоді ти – не за адресою. Це я кинула його напризволяще! Мені не потрібні «штани в оселі». А дитину я здатна виховати самостійно. Я не хочу, щоб моя дочка повторювала історію моїх складних стосунків із власним батьком.

Сонце, не усі чоловіки однакові – звикни до цього. А дитині потрібна повноцінна родина, в якій пануватиме турбота та злагода…

Ось саме заради панування турботи і злагоди я не хочу наражатися на небезпеку. Олеже, розмову закінчено.

***

За два місяці на нараді з приводу старту PR-кампанії для замовника керівництво компанії «Адвертіс» активно обговорювало перелік підрядників для виконання супроводжувальних рекламних робіт. Коли постало питання про вибір типографії, Олег Шаповалов нагадав про постійних партнерів – «Профі-Літеру»:

Гадаю, Світлано, представницьку продукцію та подарункові буклети замовлятимемо, як завжди, у Валери Білицького?

Пані Жеромська відреагувала досить дивно:

А я гадаю, що саме час змінювати партнера у поліграфії.

Чому? Якість друку нас завжди влаштовувала, ціни Валерій давав просто смішні як для сучасного ринку…

Саме так, Олеже. Якість не повинна влаштовувати. Якість має задовольняти. А мене Валерій Білицький як партнер не задовольняє. Я маю на увазі бізнес-партнерство, звичайно.

Олег Шаповалов не вірив тому, що почув: відносини між «Адвертіс» і «Профі-Літерою» були майже ідеальними. Тихий та розважливий Валерій Білицький завжди міг домовитись з категоричною Жеромською, не надто нехтуючи власним зиском. Що ж трапилось? Утім, не затягуючи паузи, Олег відповів:

Згода, Світлано, я віддам наказ про оголошення тендеру серед типографій. Маєш якісь додаткові побажання до кандидатів?

Особливих – ні, не маю. Усе, як завжди, - якість має бути на найвищому рівні, а ціни – такими, щоб могли зацікавити видавця бульварної газети у якомусь Урюпинську. А тепер – вибач, маю бігти на зустріч із клієнтом.

Двері за Світланою зачинилися, а Олег знайшов у довіднику номер Валерія Білицького.

Валєро, привіт. Як ся маєш? Слухай, маю до тебе одне питання…

***

П’ять місяців потому, травневого ранку Світлана Жеромська, лежачи у палаті одного з кращих пологових будинків міста, притискала до серця новонароджену Іринку. Телефон розривався від вітальних повідомлень. На шафі лежали оберемки квітів, наповнюючи палату ніжними пахощами. Раптом у двері постукали – Олег, її друг і бізнес-партнер, прийшов привітати молоду матусю та новонароджене дитя.

- Сонечко, як почуваєшся? Щиро радий тебе бачити у доброму гуморі!

- Дякую, Олеже…Я розумію – останні дев’ять місяців мій характер добряче зіпсувався. Але все вже позаду – невдовзі мене звідси випишуть…

- До речі, Світланко, я протягом останніх тижнів підтягнув твої справи, тому можеш сидіти з донечкою скільки завгодно – хоч два роки, хоч три. Я зможу вести бізнес самостійно. Звичайно, під твоїм чуйним контролем на відстані телефонного дзвінка. – посміхався Олег.

- Олеже, жартуєш? Я з малою буду лише зо два місяці – надалі її виховуватиме няня, я вже домовилася. Щоправда, на годування Іринку привозитимуть в офіс, але це дрібниці. Я не можу залишити бізнес зараз!

- Світланко, я поважаю твою думку, але… Ти не вважаєш, що з дитиною через твою тяжку форму трудоголізму може сидіти й батько Іринки?

- Олеже, не починай…

- Світлано, я не починаю – я продовжую. У мене для тебе сюрприз. Він – за дверима.

Цієї миті двері палати відчинилися. На порозі стояв Валерій Білицький з букетом конвалій і ніяково посміхався. Пані Жеромська тільки зітхнула: виявляється, її таємницю вже розкрито. На подиху леді-бос ледь чутно промовила:

- Олеже, залиш нас...

***

- Валерію, ти хоч тямиш, що говориш? Це ж нонсенс!

- Свєто, я багато думав про це. Дитині потрібен батько. Водночас матеріальна допомога від мене тобі не потрібна – ти сама заробляєш і на себе, і на свою дитину. Єдине, чим я можу тобі зарадити – це взяти на себе турботу про нашу Іринку. Їй не потрібні няньки і виховательки – це чужі люди, які не можуть опікуватися нашою донечкою. Тому у відпустку по догляду за дитиною йтиму я – для тебе бізнес надто важливий, та й сидіти вам обом на одну мою зарплатню буде, м’яко кажучи, некомфортно.

- Валерію, ми ж навіть не одружені! – в очах у Світлани стояли сльози.

- А коли печатка у паспорті слугувала доказом батьківства? Я – тато Іринки і без штампу.

***

На цьому ж тижні Валерій Білицький подав документи на оформлення відпустки по догляду за дитиною в HR-дирекцію видавництва. Директор з персоналу Сніжана Павлюченко з подивом поглянула на колегу:

- Валеро, нащо це тобі? Ти розумієш, що втрачаєш можливість будувати кар’єру і будеш позбавлений вільного часу?

- Сніжано, я нічого не втрачаю, – пан Білицький мав вигляд абсолютно щасливої людини. – Досить робити хибні висновки і марнувати час. Свого сина я вже втратив – ми майже не бачимося. Я не хочу втрачати кохану жінку і наше дитя.


Читайте липневий номер журналу "Праця і Закон" та знаходьте відповіді експертів на наступні питання:

1. Роз’ясніть процедуру оформлення відпустки по догляду за дитиною із погляду українського законодавства?

2. Чим відрізняється процес оформлення такої відпустки чоловіком від традиційного – коли відпустку оформлює жінка?

3. Чи існує практика оформлення таких відпусток чоловіками у вашій компанії?

4. Які особливості оформлення відпустки по догляду за дитиною для чоловіка, якщо шлюб між батьками незареєстрований?

5. Про що слід пам'ятати працівникові, який оформлює відпустку по догляду за дитиною (пакет документів, права, термін оформлення), аби процес оформлення відбувся якомога швидше та комфортніше?

6. З досвіду роботи - чим ризикує жінка (або чоловік), який іде "у декрет" (кар'єра, фінансові втрати тощо)?

7. Якими можуть бути схеми з підтримки молодих батьків роботодавцем?

Комментариев нет:

Отправить комментарий