Кейс "Враховуємо дрібниці"

Городиський Степан Романович – директор компанії «Бельфас».

Білуга Валентина Петрівна – кадровик.

Яцик Діана – співробітниця-студентка.

Рудько Тарас – співробітник пенсійного віку.

Літня пора – для кого відпочинок, а для кого суцільний клопіт. Відпустки вносять хаос та безлад у звичний темп роботи. Співробітники змушені терміново завершувати свої справи або ж делегувати їх колегам, якщо компанія невелика та немає ресурсів для повноцінної заміни «відпочивальника».

Деякі організації здійснюють прийом на роботу тимчасових співробітників в якості помічників, а найоптимальніший варіант – студентів-практикантів: виходить така собі економія на заробітній платі.

Не варто забувати, що літо – гаряча пора для власників морських курортів, але більш «холодна» – для бізнесів, діяльність яких не пов’язана із туристичною сферою і сезонними товарами. Це виявляється також у кількості звільнень за власним бажанням, адже фахівці сподіваються знайти нове місце роботи восени, набравшись під час відпустки сил та енергії.

Для кадровиків у цей час починається справжня спека (у прямому та переносному значенні цього слова): доводиться думати чим, а точніше ким, залатати дірки у штаті. У компанії «Бельфас» існували ще й інші проблеми – не давали спокою «особливі» категорії співробітників…

– Валентино Петрівно, здрастуйте! Дозвольте пройти, а точніше, пробігти! Ще трохи, і запізнюсь… – не переводячи подих, прощебетала Діана в останню хвилину влітаючи до офісу.

– Фізкульт-привіт студентам! Діаночко, досить спати до опівдня! Люди вже з обіду до офісів повертаються, а ти лише стрімголов на робоче місце поспішаєш! Невже не можна було з дому вийти на п’ять хвилин раніше? – запитала кадровик.

– Валентино Петрівно, проблема у тому, що ніяк не вдається розібратися з університетом! Не встигла я здати сесію, як тут на обрії з’явилася переддипломна практика. Ви ж знаєте, що захист у мене взимку, адже я навчаюся на заочному відділенні, тому вже зараз потрібно думати про те, на базі якої компанії буду писати свій дипломний проект, – без ентузіазму сказала Діана.

– Навіщо так усе ускладнювати? Ти у нас офіційно оформлена на неповний робочий день – ось тобі і практика, та ще й оплачувана! – запропонувала кадровик.

– Сьогодні якраз і хотіла дізнатися в деканаті про те, чи можу я всього-на-всього принести довідку із місця роботи, але як завжди – ніхто не може дати чіткої відповіді, – роздратовано відповіла дівчина.

– Давай зробимо так: я до кінця тижня проконсультуюсь із директором, а також продивлюся нормативні документи, щоб знати, як правильно тебе оформити – як практикантку чи як повноцінну «штатну одиницю»… А тепер – хутко до роботи! Навряд чи твоєму керівнику цікаво буде слухати про проблеми з універом, – застерегла Валентина Василівна молодшу колегу.

* * *

– Доброго дня, Степане Романовичу! Можна увійти? – завагалася кадровик, побачивши, що директор замріяно дивиться на казкові пейзажі закордонних курортів на моніторі комп’ютера.

– Так-так, звісно, заходьте! Дозволив собі п’ятихвилинку – намагаюся спланувати свою відпустку, адже досі маю надію вирватись кудись хоч на тиждень! У вас, як завжди, робочі питання? – запитав директор, якому зовсім не хотілося «повертатися на землю».

– Ситуація ось яка: наша працівниця Яцик Діана хоче проходити у нас переддипломну практику… – почала Валентина Петрівна.

– Але ж у неї і так суцільна практика у нашій компанії – ось тільки більш «дорослий» її варіант – із щомісячною оплатою та повною відповідальністю за свій пул роботи, – перебив підлеглу директор.

– Справа у тому, що в договорі із ВНЗ чітко зазначено, що практика має бути безоплатна! Тому очевидно, що дівчині необхідно додатково на півдня оформлювати практику, – як варіант, запропонувала Валентина Петрівна.

– Хм… виходить, що до обіду Діана буде нібито практикуватися, а після обіду працювати на рівні із колегами? А чи не вийде так, що дівчина захоче оплату за повний робочий день? У такому разі або доведеться платити, або шукати менш примхливу та вимогливу заміну! – описав можливий варіант розвитку подій директор.

– Не думаю, адже Діана працює вже півроку і навряд чи так нас підведе! Хоча ризик, звісно є! – засумнівалася кадровик, розуміючи, що вирішення цієї проблеми ляже на її плечі. Але додала: – Ручаюсь за неї, а от передбачити реакцію перевіряючих органів мені складно, тому важливо, щоб документи були у нормі! Чим сьогодні і займусь… А ось вам інша «задачка»… – грайливо сказала Валентина Петрівна.

– Дайте вгадаю: вже вкотре декретниця у довготривалу відпустку зібралась? Чи якась надзвичайна ситуація порушила наш спокій? – думав-гадав Степан Романович.

– Знаєте, що вже досить давно на посаді вахтера у нас працює пенсіонер – Рудько Тарас? Так от… – розпочала кадровик, побачивши ствердний кивок головою директора , – Декілька місяців тому звільнився охоронець і відповідно Тарас мав тимчасово виконувати його обов’язки, хоча зрозуміло, що людина пенсійного віку, м’яко кажучи, не відповідає даній посаді. Недавно знайшла людину на місце охоронця, але постає питання: як звільнити Тараса і перевести його знову лише на посаду вахтера?

– Не бачу перешкод, адже ми його не звільняємо, а лише забираємо частину обов’язків, виконання яких йому не під силу, – сказав Степан Романович.

– Розумієте… Рудько Тарас – пенсіонер, законодавство на його боці. Важко обмежувати права літньої людини. До того ж шкода його: цей старожил стільки років пропрацював! – виявила співчуття Валентина Петрівна.

– Правду кажучи, у мене й наміру такого не було – вчинити підлість. Ми свого часу зробили один одному послугу: декілька місяців він отримував, так би мовити, дві зарплати, а у нас була видимість охорони на вході. Думаю, з Тарасом ми домовимось, якщо побалакати з ним «на чистоту», – директор був у доброму гуморі та повен оптимізму, адже на моніторі ще й досі була відкрита сторінка інтернет-сайту турагентства «Мрії збуваються».

Підготувала

Тетяна Вареник

******************************************************************************

1. Як у даному випадку оформити студентку? Чи може вона працювати за графіком: чотири години як практикант і чотири години за трудовим договором?

2. Чи зобов’язаний роботодавець оплачувати студентську практику? У яких випадках він має право це робити і на яких умовах? Чи правомірний такий варіант: у договорі з ВНЗ зазначена безоплатна практика, але студент отримує, наприклад, символічну платню?

3. Чи мав право роботодавець оформлювати на посаду охоронця пенсіонера, враховуючи те, що він не має фізичних можливостей виконувати цю роботу?

4. Як краще вийти із ситуації із Рудьком Тарасом? Яким чином його звільнити із посади охоронця, не порушуючи закон та права працівника?

Відповіді фахівців на ці та інші питання читайте у серпневому номері журналу "Праця і Закон"