Синхронна зміна позицій

Дійові особи:

Абрамов Степан Олександрович – директор туристичного агентства «Тур-Гід».

Демкович Лідія Анатоліївна – кадровик.

Ігнатенко Денис – стажер.

Симак Марина – менеджер з туризму.

Бондар Анастасія – секретар.

У багатьох компаніях, навіть з невеликим штатом, ще існує досить глибока прірва між керівництвом і підлеглими. І мова йде зовсім не про статус у компанії, рівень зарплати чи наявність окремого кабінету. Керівництво, як правило, не вважає за потрібне попереджати про кадрові зміни: співробітник в останній момент дізнається про його переведення. Персонал має отримувати достатньо інформації, а головне – вчасно. Працювати ж на «пороховій бочці» ніхто не погодиться!

Ще гірша ситуація із новачками, яких іноді усіма правдами й не правдами заманюють в компанію, особливо на непопулярні позиції. Обіцяючи золоті гори, можна знайти хорошого фахівця, але ж чи довго утримаєш нового співробітника?

Обман із перших кроків не призведе до довготривалої співпраці, а неповага з боку керівництва – не робить його «ближчим до народу». Кадрові перестановки також часто збивають із пантелику увесь персонал компанії, в деякого навіть викликає демонстративний спротив. Саме в режимі «повної плутанини» жили останні декілька тижнів співробітники туристичного агентства.

Симак Марина на роботу прийшла стурбована, нервово щось шукала в Інтернеті. Її подруга Анастасія понад півгодини намагалася з’ясувати що сталось, аж поки сама Марина нарешті не розпочала розмову, точніше нерозбірливий монолог:

– Ще вчора не повірила власним вухам, але ж очі не брешуть? Настю, я так здивована та обурена. Не розумію, що я зробила не так! Начебто і доган не отримувала від керівництва, і скарг від клієнтів не було, а він за моєю спиною таке задумав! І як після цього зрозуміти нашого директора, який і по голові гладить, і водночас ніж у спину встромити хоче..!

– Марино, що сталося? Звідки такі думки? – почала хвилюватися за подругу Анастасія.

– … я покладала великі надії на цю роботу: і кар’єрні перспективи є, і колектив хороший, а що тепер? – розгублено запитала Марина.

– Коли я зрозумію причину, можливо, щось і пораджу, – Анастасія спробувала повернути розмову в потрібне русло.

– Вчора моя знайома, яка наразі шукає роботу, розповіла, що бачила на одному із джоб-сайтів оголошення про пошук претендента на вакантну посаду. При чому ця посада – моя! Тепер розумієш у чому справа? Наша компанія шукає працівника на моє місце! – нарешті розповіла суть проблеми Марина.

– З директором, як я розумію, ти ще не говорила? – уточнила співрозмовниця.

– Я це так просто не залишу! Вони не мають право мене звільняти! – сказала Марина і рішуче попрямувала у бік директорського кабінету.

***

– Доброго дня, Степане Олександровичу! Є хвилинка? У мене до вас серйозна розмова, – рішуче мовила Марина.

– Заходьте, дорогенька. Ви читаєте мої думки. Також збирався поговорити з вами, – відповів директор.

– Отже, можна одразу перейти до справи: виявляється, що подумки ви мене вже звільнили, адже в Інтернеті вже відкрита вакансія на моє місце. Попереджаю, я буду скаржитися! – одразу перейшла в наступ Марина, але у відповідь почула лише сміх начальника.

– Бачу ваша розвідка працює на відмінно! І справді ми розмістили таке оголошення, але ж і вам маємо що запропонувати, – розпочав директор. – Ми вирішили вас підвищити і довірити роботу з VIP-клієнтами. Як вам така пропозиція?

– Степане Олександровичу, вибачте за таку імпульсивність! Я передбачила лише один фінал цієї історії, а про такий варіант навіть не подумала… – намагалася виправдатися Марина.

– Вибачення прийнято. Якщо ви вже тут, то, думаю, варто обговорити деякі деталі… Розумієте, Марино, є один нюанс. Ви ж знаєте, що у компанії не найкращий період, а тому я можу запропонувати лише кар’єрне підвищення, а от із зарплатою доведеться почекати, – сказав директор.

– Тобто ви мені пропонуєте подвійну відповідальність та навантаження за ті ж самі гроші? Я зацікавлена у професійному зростанні, але ж і винагороду хочу відповідну. Ви добре знаєте, що матеріальна мотивація персоналу неефективна лише в книжках, а в реальності – це досить хороший стимул, – не погодилась підлегла.

– Раджу добре подумати. Адже ваша посада дуже скоро може стати вільною не лише на джоб-сайті, – натякнув на звільнення директор.

– Я маю повне право відмовитися від підвищення, тому пропоную залишити все як є, – Марина не бажала розпалювати конфлікт, тому запропонувала відкласти розмову.

***

Через тиждень в офісі усім співробітникам урочисто, і ніби демонстративно, відрекомендували стажера Ігнатенка Дениса, якого мали підготувати до робити менеджером з туризму. Ця новина змусила Марину захищати свої права вже у відділі кадрів.

– Хтось мені пояснить, що відбувається? Я не погодилась на переведення, але ж і звільнена не була. Чому я маю виконувати роль наставника для претендента на моє законне робоче місце? – справедливо висловила своє невдоволення Марина. – Лідіє Анатоліївно, як таке може бути?

– Проблему можна було вирішити й полюбовно, але своєю відмовою ви роздратували Степана Олександровича. Ви маєте бути вдячні за таку довіру до своєї персони. Правду кажуть, що молодь сьогодні хоче отримати все й одразу, не доклавши належних зусиль, – почала повчати кадровик.

– Змушена не погодитись: це роботодавці хочуть отримати в штат профі або «робочу конячку» якнайдешевше. Олексій Степанович не розглядає такий варіант, щоб найняти окрему людину на вакантну посаду менеджера по роботі з VIP-клієнтами? – запитала дівчина.

– Навряд чи. Тому вирішуйте: або ви з нами, або… з речами на вихід, – грубо сказала кадровик і стало очевидно, що вона підтримує керівника. – До того ж невдовзі ми плануємо офіційно оформлювати новенького Дениса. Тому бажано, щоб не було перешкод і затримок із укладенням трудового договору.

– Припустимо, що я візьму стажера під свою опіку. Тоді мені мають нараховувати доплату за наставництво. Чи не так? – Марина зрозуміла, що в компанії у неї вже немає майбутнього, а тому хотіла наостанок «взяти» максимум.

– Єдине що ми можемо вам обіцяти – це стовідсотковий розрахунок при звільненні за власним бажанням, – завершила розмову Лідія Анатоліївна.

Підготувала Тетяна Вареник

1. Дії роботодавця, який розмістив оголошення про роботу ще до того, як вакансія звільнилася, можна кваліфікувати як порушення? У разі якщо на підприємстві є вільне робоче місце, чи зобов’язаний роботодавець закрити цю вакансію?
2. Чи може співробітник подати позов до суду за те, що його не попередили про переведення? Чи законно переводити співробітника на вищу посаду, але не підвищувати зарплату?
3. Як юридично грамотно оформити переведення працівника всередині компанії на іншу посаду?
4. На якій підставі роботодавець може зобов’язати працівника виконувати функції наставника? Які документи необхідно оформити та на який термін?
5. Чи передбачена відповідальність роботодавця за несвоєчасне укладення трудового договору?

Відповіді фахівців на ці та інші питання читайте в березневому номері журналу "Праця і Закон"