Дійові особи:
Пашко Ліна Олексіївна - директор рекламної фірми «Арт Флай».
Кружевніков Олександр - менеджер з персоналу.
Тарас - креативний директор.
Ксенія - секретар.
Рекламну фірму «Арт Флай» у невеликому містечку знали всі – від малого до великого. Якісно та оперативно виконана працівниками фірми робота привертала до себе все нових і нових клієнтів. З усіх куточків країни з’їжджалися замовники, розраховуючи на допомогу справжніх спеціалістів у рекламній галузі. Нерідкими були гості і з-за кордону. Проте, як для директора фірми, так і для персоналу було важливо догодити всім, і не важливо звідки клієнт приїхав: з іншої області чи з сусідньої вулиці. Робота для всіх повинна виконуватись однаково якісно.
***
Після робочого дня дизайнер рекламної фірми Тарас повертався додому. День видався важким, та що там день - весь тиждень був непростим. Співробітників підганяли строки, які поставив іноземний замовник. Усі працювали за шаленим графіком. І от сьогодні, нарешті, роботу здали, клієнт задоволений. У такі моменти Тарас міг по-справжньому розслабитися - згадував минуле, планував майбутнє. Чесно кажучи, хлопець вже давно мріяв вступити до аспірантури. Проте розумів, що зробити це не просто: тут з роботою ледь-ледь встигаєш, а якщо взяти до уваги аспірантуру, вступні іспити
Поринувши в мрії з головою, хлопець не помітив, як дійшов до парку, який знаходився неподалік від офісу. Йдучи алеєю, він згадав безтурботні роки студентства, свою недописану монографію, над якою почав працювати ще на другому курсі стаціонару. А потім, влаштувавшись на роботу та перевівшись на заочну форму навчання, закинув її через брак часу.
Раптом від цих думок нашого героя відволік сміх. Троє дівчат на сусідній лавці щось активно обговорювали. Одна з них розповідала подружкам історію, при цьому дівчина, не соромлячись, розмахувала руками, заважаючи перехожим пересуватися алеєю. Хтось із них навіть зробив зауваження. Вирішивши більше не привертати до себе уваги оточуючих, дівчата зібрались були йти, аж раптом Тарас впізнав серед них секретаря своєї фірми. Хлопець не роздумуючи покликав дівчину. Остання, трохи зніяковівши, підійшла до колеги.
- Привіт, Тарасе! А ми з одногрупницями зустрілися потеревенити. Після того як перевелася на заочне відділення, рідко зустрічаємося. А заодно і конспекти візьму переписати, скоро ж сесія.
- Знаю, знаю. Нелегка це пора. І що думаєш робити, як будеш готуватися до іспитів? Робота не стоїть. Плануєш поєднувати? - поцікавився хлопець.
- Візьму відпустку. Потрібно здати цю сесію та ще й попідтягувати «хвости» за минулий рік. Ліні Олексіївні вже повідомила.
- Нічого собі. То у тебе ще й академзаборгованість? Ну і що думаєш, здаси?
- А іншого виходу немає, мушу, - категорично відповіла дівчина. - Інакше - пригрозили відрахуванням. А такий розвиток подій мене не влаштовує.
- Не цінуєш ти, Ксеніє, таку прекрасний час, як студентство. Я здавав усе вчасно і, відповідно, не мав проблем. А зараз подумую вступити до аспірантури. Адже в навчанні, так як і в коханні - немає вікових обмежень. Чи не так?
Ксенія думки Тараса не поділяла. Для неї навчання в університеті було обтяжливим. Та й, чесно кажучи, навчатися вона пішла, скоріше, через те, що батьки попросили. Аби не дискутувати, дівчина вирішила погодитись із співрозмовником.
- Можливо, ти і маєш рацію. Колись ще буду жалкувати. - Ксенія направила розмову в інше русло.
- До речі, навчання в аспірантурі буде гарною нагодою дописати монографію. Так? - хлопець колись вже розповідав дівчині про свою недописану роботу.
- Я теж над цим думав, проте не знаю, як на це відреагує керівництво.
***
Після здачі замовлення з полегшенням зітхнуло і керівництво рекламної фірми. Дочекавшись, поки всі підлеглі розійдуться по домівках, вирішили відсвяткувати таку подію. І, як це зазвичай буває - знову розмовляли про роботу, будували далекоглядні плани, обговорювали потенційних замовників. А також хвалили підлеглих, які сумлінно виконують свою роботу.
- Що не кажіть, Ліно Олексіївно, якби не Тарас, навряд чи ми встигли б у строки вкластися, - сказав менеджер з персоналу Олександр.
- Так, Тарас у нас золото, - відповіла директор фірми. - Таких працівників мало. - Керівництво і колеги поважали Тараса та пишалися ним, тому і були щедрими на похвалу. Та є інший бік медалі, - продовжила жінка. - Олександре, приходила до мене сьогодні секретар Ксенія.
На цій фразі менеджер з персоналу перебив директора:
- Так, до мене теж. Повідомила, що їй потрібно на сесію їхати, мовляв, піду у відпустку. Цікаво виходить, Ліно Олексіївно, - продовжив Олександр. - Навчається вона не за профілем, після навчання від нас обов’язково піде. А ми їй відпустки надаємо, на сесії відпускаємо...
- Не гнівайся, Олександре, закон є закон. Також, подейкують, що Тарас теж збирається продовжити навчання. Сам Тарас мені ще нічого не говорив. Отож, чекає на нас весела пора. Потрібно продумати нюанси, щоб все оформити грамотно, а також поспілкуватися з колегами. Можливо, підкажуть якесь мудре рішення.
Підготувала
Катерина Гарманчук
Запитання:
1. Які особливості та порядок оплати навчальної відпустки?
2. Якщо Тарас вступить на заочне відділення до аспірантури, яким чином йому потрібно оформити відпустку?
3. Чи має підстави Тарас для того, щоб піти у творчу відпустку, враховуючи плани дописати монографію?
Опишіть особливості, «підводні камені» творчої відпустки для роботодавця.
4. Чи повинен роботодавець оплачувати відпустку Ксенії, враховуючи те, що профіль навчання не збігається з профілем роботи?
Чи може вплинути на оплату навчальної відпустки те, що Ксенія навчається погано та у неї є академічна заборгованість?
Відповіді на ці та інші запитання читайте
Комментариев нет:
Отправить комментарий