Дійові особи:
Горкутов Володимир Петрович – директор фірми «Колосок».
Шульжук Світлана – менеджер з персоналу.
Іван – випадковий знайомий.
Порядні, ініціативні, розумні працівники – це безцінний скарб, та чи всі роботодавці можуть похвалитися таким надбанням? Як не допустити недобросовісного працівника на територію свого бізнесу, як не помилитися та «відсіяти» таких кандидатів, не нашкодивши власній компанії? Цим питанням переймалася героїня нашого кейсу. Адже багато кандидатів намагаються перехитрити роботодавця, прикрашаючи свої реальні знання та можливості.
* * *
Протягом літа менеджер з персоналу фірми «Колосок» не змогла добитися від директора довгоочікуваної відпустки. Теплі дні добігали кінця, а сподівання відпочити хоч тиждень ставали все більш примарними.
– Привіт, Світланко! – усміхнено промовив директор, зайшовши до кабінету менеджера з персоналу. – Прийшов тебе потішити.
– Доброго дня, Володимире Петровичу. Цікаво, цікаво... Кажіть, що там у вас? – відповіла HR-менеджер, заздрісно роздивляючись морську засмагу директора, який щойно повернувся з теплих країв.
– Світлано, довго ми конфліктували з приводу твоєї відпустки, але… Сама розумієш, поки не закриємо всі вакансії, важко говорити про твій відпочинок.
– Володимире Петровичу, знову будуть розмови ні про що? Я вже зрозуміла, не бачити мені відпустки принаймні найближчі два місяці! – незадоволено сказала жінка.
– Зачекай. Я тут собі подумав… Ти маєш рацію, несправедливо буде залишити тебе без відпочинку. Нехай не всі дні відпустки, але на тиждень-другий можеш відпочити зробити перерву. Робота нікуди не подінеться, а сил потрібно набратися. Ось так. Що скажеш?
Світлана не одразу повірила тому, що почула. Скоріше за все, він не такий вже егоїст, як їй здавалося.
– Дякую, шефе, я вже й не сподівалася.
Та насправді жінка навіть трохи розчарувалася. Чи потрібна їй відпустка у вересні? З сім’єю вже нікуди поїхати не вийде (у чоловіка відпустка була на початку літа, та й дітям потрібно йти до школи). Одним словом, не до відпочинку. Проте…
– Дякую, Володимире Петровичу, якби ви мене відпустили днів на десять, було б чудово, – вирішила не втрачати нагоди Світлана.
– От і домовилися. Чекаю заяву на підпис.
* * *
На сімейній раді вирішили, що Світлані все ж таки варто поїхати на відпочинок. Зупинилися на лікувальному санаторії.
На вокзалі Світлану переповнювали емоції. Трохи сумно було залишати свою родину, нехай і ненадовго, проте передчуття добре проведеного часу підбадьорило жінку. Не дали сумувати і сусіди по купе (молода подружня пара весь час з’ясовувала стосунки, а інший пасажир, який представився Іваном, виявився занадто говірким).
– От ви, Світлано кажете, що ця відпустка для вас далася нелегко, – почав розмірковувати вголос хлопець. А я думаю, що вам час звільнятись та знайти роботодавця, який вас поважатиме, – сипав порадами Іван.
– На свого керівника я не скаржуся. Робота є робота, я знала, на що йду. Тим більше, що це тимчасово, – відповіла HR-менеджер.
– Я вам раджу зробити так, як сам зробив… – хитро промовив чоловік. – Роботодавці не такі розумні, як нам здається на перший погляд. Наприклад, я, щоб ви знали, працюю на фірмі програмістом, не маючи навіть диплома. І це при тому, що з попереднього місця роботи мене звільнили, – зауважив хлопець.
– Дуже цікаво, як це у вас вийшло?
– А дуже просто. Мабуть, для вас не секрет, що потрібний диплом можна купити хоч у переході, хоч в Інтернеті, не витрачаючи свої молоді роки за партою, – насміхаючись, промовив парубок.
Жінка вирішила не розкривати карти перед незнайомцем та не говорити, ким вона працює. Можливо, дізнається нюанси, які знадобляться у роботі?
– Якщо бажаєте, можу продиктувати телефончик знайомого, і ви – дипломований спеціаліст за потрібним вам фахом, – продовжував хлопець. – Приписали знання та навички, досвід – і робота вашої мрії у вас в кишені. Важливий момент, – акцентував увагу хлопець, – варто «прикрасити» попередню зарплату, щоб майбутній роботодавець не розслаблявся. Ну, це, мабуть, головне. Якщо згадаю ще щось, то скажу.
– І що, Іване, не боїтеся, що вас розкриють? – вирішила підіграти жінка.
– Та ви про що! Звичайно – ні! Головне те, що з роботою я справляюся, а все інше мого роботодавця не хвилює.
Після цих слів Світлана задумалася, як не допустити таких «Іванів» до себе на фірму. Але силою волі примусила себе відкласти складне питання на момент, коли повернеться в офіс – час відпустки і так минає занадто швидко.
Підготувала:
Катерина Гарманчук
Запитання:
3. Які документи Ви радите перевіряти, щоб не допустити недобросовісного працівника на підприємство?
2. Як проводити перевірку рекомендацій кандидата? Які запитання можна задавати рекомендувачам?
1. Яку саме інформацію, за Вашими спостереженнями, кандидати частіше за все намагаються приховувати від роботодавців?
4. Як перевірити наявність/відсутність судимості у кандидата на посаду?
5. Опишіть особливості перевірки кандидатів на посади державних службовців.
6. Чи законна перевірка кандидатів на детекторі брехні в Україні?
Комментариев нет:
Отправить комментарий