Привчити до дисципліни
Дійові особи:
Говкарін Сергій Степанович – директор супермаркету «Смачно для вас».
Лопачева Катерина – менеджер з персоналу.
Марина – касир.
Багато хто з нас може стати свідком або учасником того, що роботодавці встановлюють для своїх підлеглих штрафи за порушення на роботі. Часто такі дії доходять до абсурду, працівників штрафують/депреміюють за запізнення навіть на одну–дві хвилини. Але нам не потрібно забувати й про те, що для деяких видів робіт навіть дрібні помилки одного співробітника можуть завдати серйозних збитків великій компанії. А якщо таких співробітників не два і не три…
Часто роботодавці встановлюють штрафи, обгрунтовуючи, що таким чином краще підтримувати трудову дисципліну. Адже знаючи, що за те чи інше дисциплінарне порушення передбачений штраф, працівники починають поводити себе по-іншому. Варто зауважити, що деякі працівники реагують на штрафи спокійно (особливо коли знають, що дійсно винні, і коли про це попереджені), а інших штрафи можуть і демотивувати. Мовляв, це мої законно зароблені гроші, а в мене їх відбирають. Особливо опираються штрафам за запізнення на п’ять хвилин, до того ж несистематичне. От і виникає конфлікт між працівником і роботодавцем. Часто це стає причиною того, що працівники просто-напросто залишають такого роботодавця, а в результаті ми зустрічаємо оголошення наступного змісту: «Візьмемо на роботу…».
Героїв нашого кейсу не оминула така проблема, питання вирішували, як вміли.
***
До початку робочого дня залишалося п’ять хвилин. Директор супермаркету «Смачно для вас» прямував до свого кабінету у гарному гуморі. Та, пройшовши залою супермаркету, керманич звернув у вагу на те, що одна з касирок, не зважаючи на чергу, активно розмовляє по телефону. Чоловік, який стояв у черзі, не витримав та зробив дівчині-касиру зауваження:
– Шановна, взагалі-то ми на роботу спізнюємося, а ви нас ігноруєте.
У відповідь касир обурено відповіла, що у неї важлива розмова, яка не може почекати, а для них п’ять хвилин нічого не вирішать.
Побачивши таке неподобство, директор просто не зміг змовчати. Підійшовши до каси, Сергій Степанович звернувся до дівчини:
– Марино, прошу вас пройти до мого кабінету, – спокійно промовив чоловік.
Поклавши телефон до кишені, дівчина відповіла:
– Але ж у мене черга – люди чекають.
– Шановні відвідувачі, прошу вас пройти на іншу касу, тому що на цій технічна перерва, – вирішив проблему директор та подумки відзначив, що з усіх десяти кас працює лише половина. На годиннику 8.00.
Знітившись, дівчина піднялась та попрямувала за директором. У кабінеті чоловік змінив тон:
– Марино, думаю, ти вже зрозуміла, що на тебе чекає депреміювання, – обурився директор.
– Знову? Сергію Степановичу, я в минулому місяці не отримала премію, та ще оштрафували, – ледь не плакала дівчина.
– Марино, ти хіба не розумієш, що своєю поведінкою відправляєш наших покупців до конкурентів? Ранок. Люди поспішають на роботу. А ти теревениш по телефону! Хто тобі взагалі дозволив брати мобільний на робоче місце? Я ж заборонив!
Опустивши голову, Марина покірно мовчала. Діватися було нікуди. Одне промовила:
– Мені за квартиру платити, – в її очах було повно сліз.
– Що ж з тобою робити? – бідкався директор. – Іди на робоче місце і бейдж одягни. Якщо побачиш Катерину Лопачеву, скажеш, щоб негайно прийшла. Я чекаю.
Дівчина зрозуміла, що цього разу їй вибрик не минеться. Вибачившись перед шефом ще раз, пішла геть.
***
Через декілька хвилин менеджер з персоналу Катерина Лопачева сиділа навпроти директора з опущеною головою.
– Катерино, твоя протеже вже відверто знахабніла. Нічого не боїться! Ми з тобою так не домовлялися, – нервував шеф.
– Сергію Степановичу, Марина, звісно, не подарунок, але ви зрозумійте, дівчатам працювати теж нелегко. Занадто великі вимоги. У нас же більше двох місяців ніхто не затримується. Влаштовуючись на роботу, дівчата сподіваються на заробітну плату, яку ми обіцяємо. А в результаті не отримують і половину зазначеної суми. Ми з вами домовлялися про те, що за гарні результати роботи, за сумлінність та дисциплінованість наші касири будуть отримувати премії, а в результаті виходить так, ще й штрафують.
– Якщо б вони дотримувалися правил, то і гроші отримували б. Сьогодні, наприклад, о 8.00 половина кас не працювала. І ти мені говориш, що я неправильно роблю, коли штрафую працівників? А про постійні перекури взагалі мовчу, кожного дня я бачу дівчат, які димлять біля входу до супермаркету. Тут, Катерино, і твоя провина є. А своїй знайомій Марині передай, ще одне зауваження – вмить полетить з роботи. Зрозумій, Катерино, ми повинні дотримуватися елементарних правил, щоб хоч якось триматися на плаву. А тут ось як виходить! Я ж за всіма не встежу, мені потрібна і твоя допомога!
Підготувала
Катерина Гарманчук
- Чи передбачені законом штрафи/депреміювання працівникам за дисциплінарні порушення?
- Яким чином можна законно покарати працівника за порушення трудової дисципліни?
- Чи можуть касира Марину депреміювати за те, що на ній не було бейджа?
- Чи передбачене покарання працівникам, які палять перед входом у супермаркет?
- Чи можуть працівники відстоювати свої зароблені кошти у разі депреміювання, оштрафування?
- Чи правомірно те, що працівники приходять у компанію на певну зарплату, а в результаті її не отримують?
Відповіді на ці та інші запитання читайте у листопадовому номері журналу «Праця і Закон»
Комментариев нет:
Отправить комментарий