Дійові особи:
Лижниківський Костянтин Миколайович – директор фірми, що займається доставкою товарів.
Грищенко Тамара Сергіївна – кадровик.
Мар’янець Вікторія – оператор, приймає та оформляє замовлення.
Жовтюк Жанна – секретар, влаштувалася на фірму нещодавно.
Сергій – вантажник.
Робота на фірмі була в розпалі. Декілька вантажників готували товар на відправку, поспішали – потрібно було негайно доставити, замовник чекає. Один з них підбіг до секретаря, щоб заповнити та підписати папери – остання неввічливо відповіла, що цим не займається, потрібно чекати оператора. Невдоволений хлопець, обурюючись, миттю побіг до директора, скоріш за все, скаржитись.
Тим часом двері офісу відчинила оператор Вікторія. Одразу було зрозуміло, що жінка погано себе почуває, а запах медикаментів був тому підтвердженням.
– А ось і ви, пані Вікторіє. А тут вже зчинили галас, ніяк не можуть вас дочекатися. Один з вантажників побіг скаржитись, не змогла втримати, – виправдовуючись перед оператором, промовила Жанна (заповнити та підписати папери могла б і вона, а відмовилась через незнання).
– От халепа, зараз знову доведеться все пояснювати шефу, – тяжко дихаючи, відповіла Вікторія, тримаючись за спину.
– Як ви себе почуваєте? – поцікавилася дівчина, та не чекаючи відповіді, продовжила:
– Сильна ви жінка, Вікторіє, скоро народжувати, а на роботу й досі ходите. Можливо, час піти у декрет? Скільки можна працювати – і вам, і дитині потрібен спокій, – турбуючись за колегу, сказала Жанна.
– Ой, дорогенька, я б залюбки, та хто ж, як не я, потурбується про майбутнє моєї дитини? Потрібно працювати, – засмучено відповіла жінка.
– Розумію, ось дивлюся на вас і серце крається… а коли вам народжувати, через півтора місяця?
– Через два, – протяжно сказала Віка, – не знаю, скільки ще пропрацюю. Костянтин Миколайович сердиться за те, що я часто спізнююсь, але ж у мене поважна причина – я відвідую лікаря. Ось і сьогодні вранці була на прийомі, спізнилася, тому що лікар затримався на операції. Навіть не знаю, як відреагує на це шеф.
– Вікторіє, я б вас «прикрила», але вантажники… – продовжувала Жанна заспокоювати оператора.
– Нічого, сьогодні піду все з’ясую. Дякую, Жанночко, за турботу.
* * *
– Йди, йди Сергію, я все вирішу, зараз підпишу папери і відправите товар клієнту, не хвилюйтеся, все встигнете, – заспокоював директор вантажника, який жалівся на секретаря та оператора.
Щойно невдоволений вийшов, до кабінету директора зайшла кадровик.
– Доброго ранку, Костянтине Миколайовичу, готові продовжити неприємну розмову? Варто все-таки визначитись, адже час іде, а скорочення проводити потрібно.
– Ох ці скорочення, – взявся за голову керманич.
– Ви вже визначились, кому доведеться піти? – поцікавилася кадровик. – Необхідно ж людей попередити, – проявила завбачливість вона.
– Тамаро Сергіївно, кого скорочувати? Вантажники нам потрібні, без них ми нікуди. Кадровик потрібен, без оператора ми теж не будемо працювати… Кого скорочувати? – ледь не кричав начальник у відчаї. – Але, тим не менше, потрібно комусь піти, доходи фірми не перекривають витрати.
Після слів директора у кабінеті запанувала тиша… Думали. Раптом керманич заговорив:
– Залишається Жанночка, помічниця моя. Шкода, хороший спеціаліст, хоча і не так давно у нас працює.
Прислухавшись до слів директора, кадровик запропонувала свій варіант:
– А як ви дивитесь на те, щоб на місце оператора Вікторії перевести Жанну? Все-одно Вікторія останнім часом то спізнюється, то взагалі не виходить на роботу, а Жанна її підміняє.
– Ви що, Тамаро Сергіївно, Вікторія ж вагітна, як я її звільню? Не маю права! – розгнівався на кадровика начальник.
– Вибачте, Костянтине Миколайовичу, зовсім забула, – зніяковіла жінка.
– Ні, Вікторію залишу. Єдине, про що я буду її просити – працювати допізна. Роботи стане більше і комусь потрібно буде її виконувати, – виправдовувався начальник. – За це підвищу зарплату, має погодитись, варіантів у неї небагато.
На цій ноті розмова завершилась, до кабінету зайшла Вікторія – прийшла пояснити своє запізнення.
* * *
Через декілька днів Вікторія зустріла засмучену Жанну, остання ледь не плакала.
– Жанно, що трапилось? – підійшла оператор до секретаря, намагаючись втішити.
– Щойно була у директора, повідомив, що мене будуть скорочувати, доведеться шукати нове місце роботи, – сказала дівчина. В її голосі чулася образа. – Але попри це, у мене є ще й і гарні новини.
– Жанно, що ти маєш на увазі? – здивовано запитала жінка.
– Вікторіє, уявляєте, я теж скоро стану мамою, я вагітна!
Не чекаючи такого повороту подій, Вікторія завмерла:
– Отакої! Ну, молодець, Жанночко, вітаю. Це – зміни на краще!
Підготувала Катерина Гарманчук
- Як Вікторія має узгоджувати з керівником час перебування на огляді у лікаря?
- Чи може Вікторія попросити про переведення на легшу роботу? Якщо так, то чи буде за нею зберігатися заробітна плата?
- Чи має право Костянтин Миколайович скоротити Жанну, враховуючи те, що про вагітність він дізнався після прийняття рішення?
- Чи має право Костянтин Миколайович залучати Вікторію працювати додаткові години?
Комментариев нет:
Отправить комментарий